Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №34, 2016-08-21
Україна cвяткує свій 25-й день народження. Відзначає його у війні та без Криму. Що про незалежність української держави думають молоді українці – громадяни Польщі та України? Чи їхні польські друзі й надалі підтримують Україну? Якою бачать Україну через рік, два?
Патріотична символіка
Коли Україна після багатолітньої неволі знов стала незалежною, нинішнього студента української філології університету ім. Марії Кюрі-Склодовської Михайла Шахмата ще не було на світі. Народився він два роки пізніше.
– Мій дід боровся за цю незалежність у 40-ві роки. Тому, коли вона прийшла до нас 1991 р., він дуже радів. Я знаю, що так, як він, цього не відчуваю, – заявляє студент.
Для багатьох молодих українців свято набрало більшого значення у зв’язку з останніми подіями в Україні.
– Коли я була ще дитиною і брала участь у Святі Незалежності, для мене це була незвичайна подія, та коли я почала входити в доросле життя, з року на рік щораз менше відчувала важливість цього свята. Зараз я знову починаю надавати значення українській незалежності, тим більше, що Україні тепер важко її зберегти, – говорить Марія Юрчишин, вокалістка гурту «Толгаї».
Ситуація в Україні спричинила те, що молоді українці сьогодні не відзначають Дня Незалежності великими концертами. Не завжди теж намагаються афішувати назовні свій патріотизм.
– Я знаю, що в Україні люди почали частіше одягати вишиванки, футболки з патріотичною символікою, можна купити сувеніри, які висміюють аґресора. Я не маю такої потреби. Це жоден показник мого відношення до України. Тож навіть зірки Голлівуду інколи одягаються у вишиванку, а відношення до України не мають, певно, жодного, – роздумує вокалістка.
Різдво, Великдень, Незалежність
Напевно ще більш особливим є 24 серпня для тисяч молодих громадян України, які вирішили в Польщі навчатися, працювати, а навіть жити. За словами Вікторії Батрин, організаторки акції «Ініціатива Героям Майдану», яка проживає в Польщі вже 16 років, саме перебування поза межами батьківщини посилює почуття пошани до свята.
– В Україні, пам’ятаю, відношення однолітків до цієї дати було просто, як до культурного заходу. Але під час урочистостей в чужій країні, приурочених до Дня Незалежності, відчуваєш, наскільки ця подія важлива і яку велику ціну заплатили наші предки за те, що ми можемо відзначати таке свято, – ділиться спостереженнями українка, яка 10-літньою дівчинкою виїхала з матір’ю з Тернополя.
Ще більше відчувають це ті, хто нещодавно виїхав з України.
– Живучи у великому місті, я мала нагоду брати участь у різного роду заходах, присвячених Дню Незалежності. Дійсно, в Україні свято відчувається на Різдво чи Великдень, – зауважує Анна Дранка, мати двійки малих дітей. Протягом останніх десяти років жила вона і працювала в Івано-Франківську. Через війну й економічну ситуацію в державі два роки тому назад вирішила повернутись на Мазури, де й народилася.
– Зовсім по-іншому бачу святкування Дня Незалежності Польщі, яке чомусь дуже серйозне і щораз більш політичне. В Україні останнім часом теж мали обмежити різного роду розважальні заходи. Але це бажання, яке неможливо реалізувати. Просто українці радіють з нагоди такого свята, – оцінює Аня, яка цього року планує поїхати на святкування Незалежності в Україну. – Бачу, як цього бракує моєму чоловікові, який народився і виріс в Україні.
Мої друзі-поляки…
– Мої друзі-поляки не знають, коли в нас День Незалежності. Ніколи мене не вітали зі святом, крім тих, які мають якісь зв’язки з Україною, – зізнається Вікторія, яка не думає, що проблема історичних питань впливе неґативно на ставлення її знайомих до України.
У тому, що актуальні рішення польських та українських політиків щодо історичних питань змінять ставлення польських симпатиків України, сумнівається й Михайло.
– Звичайно, є люди, які виступають проти України, але це не мої друзі, – підкреслює українець з Польщі, який вважає, що поляки не конче цікавляться актуальними проблемами України.
– Майже всі забувають, що тепер Україна втрачає свою незалежність, зокрема територіальну. Але чого дивуватися, як навіть від українців, які проживають у Люблині, я чув, що війни в Україні нема,– зізнається Михайло.
Молодого студента тішить, що польські друзі вітають його з державним святом України.
– Мені дуже приємно, коли 24 серпня я отримую смс з вітаннями від колеґ-поляків. Тішить мене те, що вони шанують моє походження, – заявляє молодий українець, який має надію, що й цього року отримає такі вітання.
Подібний досвід у Марії.
– Мої польські друзі пам’ятають про цей день. Тим більше мені приємно, коли вони намагаються мене привітати українською, – говорить вокалістка. – Звичайно, колись я мусила майже кожному пояснювати, чому попри те, що народжена в Польщі, українське державне свято мені близьке.
Якою буде держава Україна?
– Що буде з Україною за два-три роки? Це дуже складне запитання. Надіюсь, звичайно, на краще і хочу бачити її вільною, без війни, без корупції, процвітаючу, з розумними людьми при владі, з нормальними зарплатами і цінами. Але такою вона буде за десять років, – вважає Вікторія і відразу додає: – а за два–три, надіюсь, що закінчиться війна.
Оптимістом є теж Михайло:
– Вірю в перемогу України і в те, що у згоді будуть будуватися відносини з Польщею. Під час війни важко щось будувати, але вона не завершиться через рік. Я впевнений, що через десять років держава буде в іншій ситуації, ніж тепер.
Більш обережно до питання майбутнього України підходить Марія.
– Не знати, як довго незалежністю буде радіти сама Україна і ми в Польщі, – задумується Марія, пояснюючи: – Коли чую, що Росія гуртує війська поблизу кордонів України, то маю серйозні побоювання, які чомусь не дозволяють мені дивитися оптимістично на майбутнє української держави. ■
