Петро Курган ■ ПОДІЇ ■ №13, 2017-03-26
Шевченківські святкування на Вармії та Мазурах
Геній. Натхненник мільйонів. Пророк. Ці справедливі слова стосуються однієї людини, яка стала у світі символом українського народу. Майже 200 років людство, не лише українці, знає, поважає і пам’ятає Тараса Шевченка.
У зв’язку з останніми подіями в Україні Шевченкове слово набуло неабиякої сили. Його «Кобзар» став першою книгою, яку люди розгортають у лиху годину. Шевченко живе. Його цитують, про нього згадують щоденно. Поезія поета і сьогодні підносить національну свідомість українського народу. Шевченко близький нам своїм ідеалом вільної людини, своєю незмінною любов’ю до Батьківщини, своєю непримиренністю до всього, що її принижує.
Цього року на Вармії і Мазурах творчим словом Кобзаря порадували сестри Тельнюк – Галя і Леся. Урочисті концерти під гаслом «Борітеся – поборете!» 11 і 12 березня проходили в Кентшині, Лідзбарку-Вармінському та в Ольштині. Згаданий дует як професійний колектив сформувався 1986 р. Його творчість порівнюють з «ковтком свіжого повітря», «ліками від розпачу». Це – «містерія слова й музики». Дует справедливо вважають «останнім бастіоном високої поезії та музики у просторі сучасної української пісні». Справді, вони одні з небагатьох українських виконавців, що користуються поезією і виступають винятково без фонограм, дотримуючись найвищих фахових вимог. Артистки вплели в програму свою розповідь про творче зростання.
З раннього дитинства Лесю і Галю оточували поезія, музика, живопис. Їх батько Станіслав Тельнюк – український письменник, літературознавець, поет і перекладач. Мати Неллі — філолог, перекладач зі східних мов, редактор. Атмосфера поетичного слова з його ритмами, фарбами, мелодикою стала невід’ємною та органічною у формуванні світоглядної позиції майбутніх артисток.
Дует «Тельнюк: Сестри» – володарі премії ім. Василя Стуса. український вокальний дует Лесі і Галі Тельнюк запрезентував проект «Наш Шевченко» – нове трактування віршів Кобзаря в сучасній музиці. Праця над створенням пісень тривала три роки. Цей проект був показаний перед різними аудито-ріями: від концертів для українських воїнів на фронті Донбасу і Луганщини до презентацій програми в Англії, Литві, Німеччині та Канаді.
«Наш Шевченко» – не данина моді. Ми не намагаємося вскочити у тренд, – говорять Галя і Леся Тельнюк. – Ми просто визріли до того, щоб заспівати поезію Тараса Шевченка.
«Наш Шевченко» – це не спроба створити поетові ще один монумент, а прагнення сестер Тельнюк показати його ліричним, але не тужливим, пророчим, але не грізним… Нестача коштів на повноцінне проведення шевченківських святкувань примусила організаторів відмовитися від участі в заходах симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії, з яким вони найчастіше виступають (довелося акомпанувати Лесі Тельнюк на фортепіано). Але й завдяки цьому вагомому фраґментові програми, який прозвучав у Кентшині, Лідзбарку-Вармінському та Ольштині, публіка почула зовсім нове прочитання Кобзаря.
З творчої скарбниці Т. Шевченка можна виділити твір, який найглибше показує патріотизм і почуття національної гідності поета. Цей твір неймовірно актуальний і сьогодні. Це – послання «І мертвим, і живим…», фраґменти якого лунали в програмі «Наш Шевченко». Поет виносить найважливіші питання українського національного життя, кривд, яких зазнають українці. На його думку, необхідно усунути всюдисущу несправедливість. Він протестує проти принижування людей, ганьбить усіх тих, які
«людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають»…
– Задумаймося, чи й сьогодні нема таких людей серед нас, які «орють» українськими заробітчанами, – у доповіді про велич Т. Шевченка говорив під час усіх трьох концертів голова Ольштинського відділу ОУП Степан Мігус. – Чи не актуальні думки поета про розвиток і плекання рідної мови, освіти, культури? І нині, після 25 років незалежності, далеко не все йде належним шляхом. Далі в Україні чути «акання», «какання» і «штокання», а серед наших місцевих українців – щораз частіше польське «цокання». Шевченко вже тоді закликав плекати свою рідну національну культуру, а не прищеплювати штучно й бездумно чужі ідеї, бо, як писав: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля». Коли збудуться всі поетові мрії, коли обіймуть «найменшого брата», тоді настануть для України кращі часи, і «світ ясний, невечірній тихо засіяє…». Закарбуймо у своїй пам’яті рядки зі славнозвісного твору, бо і ми, як сказав поет, ненароджені в Україні земляки його, є адресатом послання, яке було спрямоване у вічність. Хіба можна забути, як у тяжкі часи для України все ж таки були борці, які відстоювали свою Батьківщину, за що й страждали та віддавали своє життя. Згадаймо Олександра Олеся, Миколу Куліша, Василя Стуса. Цей перелік можна було б продовжувати і продовжувати… Нам треба бути стійкими і відданими нашій Батьківщині! Ми зобов’язані знати свою історію, рідну мову, бо вона засвідчує нашу національну гідність. Отож, допоможімо, за закликом нашого пророка Тараса Шевченка, у побудові багатої демократичної України, де «врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі». Україна сьогодні потребує нашої допомоги. найкращі дочки і сини проливають кров і віддають своє молоде життя за її волю. Пам’ятаймо про це кожної хвилини!
Кентшин. Під акомпанемент бандури Олександри Гбур-Юрах тут виступали діти з кенштинського і барцянського пунктів навчання української мови, а також відомий хор «Камертон» Мазурського відділу ОУП. Постійними учасниками Шевченкового свята в Кентшині є бурґомістр міста Кшиштоф Гецьман і повітовий староста Ришард Нєдзюлка, які теж спонсорують захід.
Лідзбарк-Вармінський. Це місто, в якому вже кільканадцять років відбуваються святкування шевченківських днів. На сцені Лідзбарцького будинку культури виступили разом з дуетом сестер Тельнюк і український оркестр ґурово-ілавецького філіалу музичної школи в Лідзбарку-Вармінському, ансамбль пісні і танцю «Думка» та вокальний гурт «Журавка» з Ґурова-Ілавецького. З оркестром виступили вокалісти Христина Волярчук, Іван та Ярослав Дольчуки. Влада Лідзбарка-Вармінського, що підкреслив віце-маршалок воєводства Мирон Сич, з великою увагою і пошаною ставиться до щорічних шевченківських свят. Це і староста Іван Гаргай, і заступник старости Ярослав Когут, і бурґомістр Яцек Вісньовський, і війт Фабіан Андрукайтіс. Кожного року цей культурний захід підтримує Лідзбарцький будинок культури на чолі з його директором Павлом Садовським.
Ольштин. Шевченківські святкування в реґіоні закінчилися концертом у театрі Стефана Ярача, на якому присутні були віце-президент Ольштина Ярослав Слома та уповноважений маршалка воєводства у справах національних меншин Віктор-Марек Лейк. Разом з київським дуетом виступив і місцевий вокальний дитячий гурт «Сузір’ячко». Ольштинська публіка вкрай емоційно сприйняла пісню «Повертайся живий» на слова молодої поетеси Світлани Тарабарової у виконанні дуету. Це була своєрідна молитва за життя героїв, що стали на боротьбу з північним ворогом. Після закінчення шевченківського концерту частина ольштинян поклали квіти до барельєфу Кобзаря, установленого на вул. Тараса Шевченка, 1 в Ольштині. ■
