Богдан Гук ■ ГРОМАДА ■ №25, 2015-06-21
Шевченківський вечір у Мокрому Сяніцького повіту не мав цього року характеру академії, а прибрав натомість «м’яку форму» шевченківського вечора. Основною силою, яку запросили організатори до участі, були діти з пунктів навчання української мови в Загір’ї, Команчі, Мокрому, Репеді та Сяноці. Дорослих репрезентували колективи «Лем ми» з Команчі, «Ослав’яни» та «Співанка» з Мокрого.
Від імені організаторів (Сяніцький відділ та гурток ОУП у Мокрому) усіх присутніх 31 травня в залі народного дому в Мокрому привітала голова відділу Марія Білас. Серед гостей були священики о. Іван Антонович з Сянока, о. Марко Ґоцько з Команчі, о. Богдан Кішко з Мокрого та о. Юліян Феленчак з Морохова. Світську сферу представляли директор школи в Мокрому Бернадета Головата, заступник директора ансамблю шкіл у Команчі Мирослава Онишканич-Ковальська, директор гімназії в Загір’ї, де вчаться молоді мокряни, Томаш Рудий. Для нього розповідь про життя і творчість Тараса Шевченка представили підготували польською мовою.
Програма була дуже приємна, можна сказати, що «м’яка», згідна з художньою конвенцією вечора. Діти представили вірші та пісні на слова Шевченка і твори про нього, а також сцени з його уявленого сьогодні життя. «Ославяни», «Співанка» та «Лем ми» трималися класичного репертуару, отож прозвучали, «Заповіт» і «Реве та стогне Дніпр широкий».
Вечір тривав півтори години. Зал мокрянського народного дому був повний. Важливе те, що, виходячи з нього, глядачі та виконавці були задоволені. Адже Шевченкове свято – це й досі найважливіша над Ославою, від Команчі до Сянока, нагода побачити один одного, щоб підтвердити вартість і сенс свого українства. ■
