«КОБЗАРЮ, знаєш, нелегка епоха – оцей двадцятий невгамовний вік…»*

Марта КовальПОДІЇ2011-04-30

{mosimage}

У рамках шевченківських днів, що відзначаються навесні в кожному куточку світу, де мешкають українці, 2 квітня цього року вечір, присвячений Кобзареві, відбувся у Ґданську в домівці ОУП. Переповнений зал однозначно засвідчував: навіть, здавалось би, добре знаючи життя і творчість Шевченка, ми вкотре відчуваємо потребу повертатися до нього, як до невичерпного духовного джерела українства.

Вечір розпочали наймолодші члени громади – учні з пункту навчання української мови (під керуванням Ольги Красоти). Маленькі артисти натхненно і з належним хвилюванням декламували вірші Т. Шевченка та розповідали про його життєвий шлях.

Пані Ольга не обмежила репертуар своїх вихованців традиційно “дитячими” творами – у програмі були уривки з поеми “Катерина” і філософська лірика Кобзаря, що в простому, по дитячому щирому виконанні звучали особливо проникливо.
У другій частині свята студентська група живого слова, якою керувала Катерина Комар, запропонувала аудиторії поглянути на Шевченка очима іншого митця – нашої сучасниці, київської поетеси Ліни Костенко. Складно сказати, що насамперед мав на меті такий проект: показати, як Шевченка сприймає розтерзана і зболена людина ХХ ст., чи продемонструвати непе рервність української поетико -філо софської традиції, тим самим надавши творчості Кобзаря максимально актуального звучання. Але в будь -якому разі такий задум виявився дуже успішним: зачарована публіка вслухалася в поетичні діалоги -роздуми Т. Шевченка та Л. Костенко, які, здавалося, звучали понад століттями, долаючи бар’єри часу й історії. Тихий ненав’язливий акомпанемент, під який звучали вірші, і блискуче виконання пісенних фраґментів підкреслювали філософську глибину поезії двох – таких різних – авторів, об’єднаних спільним болем за світ, за Україну, якої часто не розуміємо, за людську гідність, котру нерідко губимо в потоці буднів, за Слово, силу якого так недооцінюємо.
Свято в Ґданську стало вдалою спробою відійти від стандартизованого, провінційно- хуторянського образу Шевченка, показавши глибоку екзистенційну сутність його творчості, що здатна навіть через десятиліття залишатися співзвучною переживанням і турботам наших сучасників.

* Ліна Костенко

“Наше слово” №18, 1 травня 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*