Єлизавета Кремінська ■ ПОДІЇ ■ №41, 2015-10-11
200-річчя з дня народження отця Михайла Вербицького
Наша громада 6 вересня (у неділю) зустрілася в концертному залі Староміської ратуші у Ґданську, щоб послухати розповіді про нелегкий життєвий шлях отця Михайла Вербицького та почути його камерні твори у виконанні знаменитих артистів з Перемишля – дуету: Ольга Попович – сопрано, Лешек Сушицький – гітара.
Глядачі на мить перенеслися в Галичину ХІХ ст., до одного з українських салонів, де твори Вербицького були дуже популярні, їх співали в домашньому затишку під час товариських зустрічей та ювілейних концертів.
М. Вербицький був закоханий у гітару, свою особливу прихильність до неї проніс крізь усе життя. Вона стала тим інструментом, яким для інших композиторів у творенні музики є фортепіано.
На сьогодні єдиним свідченням гітарного стилю композитора є рукописна збірка «Guitarre № 16», яка складається з вокальних та інструментальних мініатюр. Два інструментальні твори – «Варіації Амажор» та «Варіації на тему венеційського карнавалу» – віртуозно виконав професор Сушицький, а 10 пісень у супроводі гітари з елеґантністю і ніжністю заспівала Ольга Попович. Це були і сумні, і веселі жартівливі твори, ностальгійні та з танцювальними мотивами, серед них – «Думка», «Погулянка», «Милий», «Отдайте ми покой душі», «Щасливий супруг».
Ця унікальна (бо тільки вона збереглася) збірка номер 16 є одним з багатьох елементів творчої спадщини Вербицького. Духовну музику ми у травні могли почути у ґданській греко-католицькій церкві у виконанні молодіжного хору ім. Михайла Вербицького під керуванням саме О. Попович.
М. Вербицький – автор музики Національного гімну України. Це закономірно, бо він є однією з найсвітліших постатей в історії української культури. Його музику пронизує ясність і тепло, спокій і рівновага. Скромне, навіть убоге життя сільського пароха позначене було трагічними подіями, про що розповідав Богдан Попович, який вів концерт. Вербицький, будучи здалека від мистецького світу, глибоко відчував приналежність до українського народу, самовідданою працею утверджував самобутність і велич рідної культури, сприяв активному розвиткові духовності українського суспільства.
Музичні традиції Перемишля продовжує О. Попович, популяризуючи українську музику як викладач, педагог, вокаліст, дириґент та організатор культурних заходів товариства «Митуса».
Недільний концерт у Ґданську закінчився бурхливими оплесками зворушеної публіки, а день раніше артисти з Перемишля виступили перед українською громадою Слупська і Лемборка, яка таким чином теж ушанувала ювілей велетня галицької музики отця М. Вербицького. ■
