Анна Буковска ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №41, 2015-10-11

Наше тогорічне літо било інaкше од попередніх. Колизме обдумували де іхати, мусілизме сой одповісти: што є для нас важне, чого очікуєме і ци будеме мати де піти на недільну Службу Божу. Нашлизме «Сарeпту» для родин в Команчи.

І ту ся зачало… Черевіки по горах, черевіки до води, легки сандалки, кляпочки (вшитко подвійне). А тепер кошельки, то штанятка, довгий рукав, короткий, наша стирта лахів росне, де тото запакувати? В голові колачеся думка, як зме колиси ходили по горах з наплечниками? Де ся вшитко помістило? Xто колиси брав тілко черевіків? Лем єдни на ногах.
Пару дни до виізду і пару дни слуханя: «А по што ми там іхаме? Я не люблю гір, хочу над море, а там треба ходити, там сут змиї, бою ся змий»… (ходилизме, змиї… тіж били). Треба дуже терпливости, жеби дітині вияснити, по што іхаме, што нам той виізд даст. І же буде то літо нашого житя. Пізнаме приятелів, буде час на забаву та інши приємности… Не повірите, вшитко ся нам сповнило, хоц тяжко нам било доіхати. По дорозі потратилизме колічка від валізок та мализме інши пригоди. Подорож не била коротка ани легка. Але заіхализме щасливо і трафилизме на чудових люди, но і добру погоду.
На «Сарепту» приіхало 8 родин з дітми з ріжних кутиків Польщи та України. Про духови справи дбав о. Ярослав Чухта. Щоденні мализме можливіст брати уділ у Службі Божой та вечірньому молебні. Питомці люблиньской семінарії – Артем і Роман – вели дітячи катехези. Коли діти били заняти, ми, родиче, мализме «Cаffe Haven» (при каві про небесни речі).

Часто бив з нами господар «Сарeпти» о. митрат Іван Піпка. Отець не лем запізнав нас з історією церкви в Команьчи, але мав час на забаву і купаня з нами в річці. Нашима гістми били тіж о. д-р Богдан Прах, о. Ярослав (з Канади), о. Григорій Столиця, Юлія та Богдан – пластуни зі Львова. Мализме можливіст бити в Радошицях, пізнати історію церкви і чудотворного джерела. Велику приємніст справила нам подорож потягом до Мокрого на «Дни над Ославою». Чудови краєвиди подивлялизме з Ветлінской полонини. Наши наймолодши участники – Татянка і Гануся – сами вошли перший раз на таку гору, а мают по 2 рочки.
Велики емоцї викликували спортивні змаганя. Нетерпливі зме чекали, xто буде переможцем турнію бадмінтона. Наше чудове тріо – Соломія, Оксана, Марічка – то анімацийни волонтерки з України, яки цілий час занимувалися дітми. Діточки нетерпливі чекали вечера, коли театр родичів представляв ріжни казочки. І так била виставлена «Рукавичка», «Коза Дереза», «Колобок», «Ріпка» та інши. Театр – то не лем радіст дітям, але і родичам. Знате, навет перед таком публіком є трема.
А коли надходила нічка, горіла ватра, пеклизме кобаски і співали пісьні. Навчилизме ся пісьні з жестами, а найчастіше співали «Коли новий ден встає», «Хоч я малий, як пальчик»… но і наша пісня «Ишов руснак через ліс».
Час проминув весело та скоро… Про нас дбав Петро Мартинишин, він занимав ся цілом логістиком. Петре, дякуєме! Окрема, барз красна подяка жені Петра – Елі, «мозгові» «Сарепти».
Збагатілизме того літа: маме приятелів, навчилизме ся нових пісень, ігр. «Сарепта» – то примноженя так, як у Сарепті Сидонской. Сучасною мовою – то льоката на високий відсоток. Якоси забракло часу, жеби відвідати лемківску кузьню в Команчи, але дашто треба лишити на наступний рік. ■

Поділитися: