Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ №44, 2012-10-28
Більша активність держави – це шлях уникнення багатьох проблем. Так можна найкоротше підсумувати постулати, які прозвучали на останньому, вересневому засіданні спільної комісії уряду та нацменшин, темою якого була освіта нацменшин. «Невмирущість» на цьому форумі таких питань, як фінансування чи брак підручників, випливає з того, що низки проблем досі не вдалося розв’язати.
Польське законодавство дозволяє зберігати свою національну ідентичність через вивчення рідної мови, але, як відзначали лідери організацій нацменшин, самих правових уреґулювань – замало. На їхнє переконання, у Міністерстві національної освіти треба створити спеціальний відділ, який не лише діятиме в рамках правових уреґулювань, але також ефективно сприятиме популяризації навчання мови й культури меншин. Саме таких заходів бракує, а це має свої конкретні неґативні наслідки. Бо якщо зацікавлення вивченням рідної мови на рівні початкової школи ще є, то потім воно зменшується в гімназії і майже повністю обривається на рівні середньої школи.
Лідери меншин звернули увагу на певні взаємозв’язки. Отже, якщо держава не допомагає достатньо у підвищенні кваліфікації вчителів або не ґарантує виходу якісних підручників, то уроки перестають бути привабливими й учні просто від них відмовляються. Зразковим для постулатів щодо необхідності змін є питання фінансування освіти нацменшин. Тут гроші у відповідно збільшеному розмірі з державної скарбниці передаються в місцеві бюджети – відповідно до кількості учнів меншин. Меншинна сторона вже досить довго не може добитися зміни такої системи, яка, на її думку, є не зовсім ефективною. По-перше, тепер, згідно з законом, такими коштами можна розпоряджатися довільно, а це означає, що не завжди вони потрапляють на освіту меншин. Чергову проблему становлять кількісні пороги, перевищення яких зводить збільшену дотацію до її нормального розміру. Це гальмує розвиток освіти, бо директори шкіл самі або під тиском провідних органів навмисно обмежують кількість учнів, які, наприклад, вивчають українську мову. Ці проблеми, можливо, будуть розв’язані, бо, як повідомило під час засідання комісії Міністерство національної освіти та Міністерство адміністрації і цифризації, нині інтенсивно працюють над покращенням фінансування двомовних шкіл та шкіл, де навчання ведеться мовою нацменшин.
Голова Українського товариства Григорій Купріянович і новий співголова спільної комісії представник німецької меншини Рафал Бартек відзначали, що, крім фінансування, слід також вреґулювати правову базу. Ідеться про те, щоб максимально можливо усунути з неї, як це було названо, «інтерпретаційну довільність». Сьогодні освіта меншин часто натрапляє на перепони з огляду на неточність таких термінів, як «рідна мова» чи брак усвідомлення наслідків подачі заяви на навчання мови меншини. Цього роду проблеми у випадку українців мали місце в Більську-Підляському, там бурґомістр щойно під загрозою суду погодився на відкриття в одній зі шкіл окремих українських класів.
Меншинна сторона порушила проблему толерантності. В цьому контексті головний редактор білоруського тижневика «Ніва» Євген Ваппа повторював свій постулат про те, щоб Міністерство національної освіти видало і розповсюдило у школах фільми про нацменшини в Польщі: «Таким чином можна ефективно боротися з ксенофобією», – наголошував Є. Ваппа. З’явилася теж пропозиція, щоб відповідальні за справи нацменшин відомства подбали про офіційне й систематичне оприлюднення даних щодо розміру коштів, які самоврядні одиниці отримують на освіту нацменшин – така система дозволила б громадським чином контролювати потоки цього роду витрат. На засіданні з’явилася проблема, неминучість якої передбачали й лідери українських організацій. Уже певний час у Польщі ліквідуються школи, серед них ті, в яких вивчається мова нацменшин. Нерідкою пропозицією в таких випадках є утворювання товариств, які перебирають на себе опіку над школою. Тоді завжди лунає обіцянка з боку самоврядних органів – про допомогу у виконанні цього завдання. Як це виглядає на практиці, можна було почути від представника литовської громади в комісії Ольґерда Войцеховського, який відзначав, що передача обіцяних коштів затягується, а це унеможливлює нормальне функціонування – крім того, самоуправління в Сейнах не хоче платити за литовських учнів, які не є мешканцями міста.
Члени комісії обговорили питання утворення етнофілологій національних та етнічних меншин. Їхні випускники мали б стати вчителями мов меншин, працівниками масмедіа, ініціаторами культурних заходів, працівниками самоврядних органів у місцях, де населення послуговується мовою нацменшини або реґіональною мовою. На думку членів комісії, з огляду на високі кошти чи проблеми з кадрами потрібно розробити відповідну стратегію, яка допоможе заохотити вищі навчальні заклади відкривати подібні спеціалізації. З такою метою має бути створена спеціальна робоча група, до складу якої увійдуть представники державної влади, представники організацій нацменшин та експерти з питань освіти. ■
