З ЕКСПЕРТАМИ про мову

Григорій Сподарик ПОДІЇ2011-02-25

Польща 2009 р. ратифікувала Європейську хартію реґіональних та міноритарних мов, а рік пізніше Раді Європи представила перший державний рапорт з виконання її положень. Рапортові тепер дасть оцінку незалежний комітет експертів у справах Хартії. Його члени нещодавно відвідали Польщу та провели зустрічі з представниками влади і національних та етнічних меншин. У Варшаві 9 лютого зустрілися з українською громадою, яку представляли лідери і члени Об’єднання українців у Польщі, Союзу українців Підляшшя, Об’єднання лемків, Українського товариства у Люблині та редакції “НС”.

{mosimage}

Після візиту експерти виконають оцінку щодо дійсного введення в Польщі положень Хартії, можуть також видати доручення у справі поліпшення ситуації реґіональних або міноритарних мов.
Каталог українських мовних проблем у Польщі досить довгий. В основному, це перепони, які стоять на шляху розвитку та збереження мови, спричинені територіальним розпорошенням у результаті операції “Вісла”, що, у свою чергу, знаходить віддзеркалення і в ускладненні процесу навчання мови, й у використанні її в мас- медіа тощо. Для кращого захисту української потрібна сильніша, ніж досі, підтримка, зокрема фінансова – як з державного, так і з муніципального рівнів, але й з джерел Європейського Союзу. У руслі такої підтримки повинні опинитися також говірки української мови – питання особливо актуальне на Підляшші та Лемківщині. Коректи вимагає система субсидій, причому і на навчання міноритарної мови в польських школах, і виділених на підтримку організацій меншин. В останньому випадку одну з головних проблем, яка впливає на стан міноритарної мови, становить брак стабільності фінансування – організації ніколи не мають ґарантії, що на це завдання отримають кошти наступного бюджетного року. З іншого боку, хоч сьогодні існують у Польщі відповідні вреґулювання, то вони побудовані таким чином, що українська мова практично не має шансів підвищити свій статус шляхом використання двомовних назв місцевостей чи як допоміжної мови перед державними установами. Відсутність такого механізму показує й те, що польське законодавство не сприяє поборенню наслідків винятково сильної полонізації, хоча б з часів ПНР. Позитивних результатів можна було б досягти в цьому плані завдяки Центрам української культури, проте держава, на жаль, досі не спромоглася забезпечити умов для їхнього виникнення та стабільного фінансування.
Мовознавець і незалежний експерт у ході ратифікації багатьма країнами Європейської хартії д р Томаш Віхеркевич, коментуючи польський рапорт на потреби засідання спільної комісії уряду та меншин, наголошував 2010 р., зокрема, що Польща надто зосереджується на правах національних та етнічних меншин, ніж на збереженні й підтримці мовного багатства в державі, чому саме має сприяти виконання положень хартії. Експерт відзначав, що в майбутньому держава повинна активізувати ініціативи з поширення ролі міноритарної або реґіональної мови в публічному просторі, у свідомості загалу суспільства та сприяти вивченню тих мов дітьми в дошкільному віці, бо саме тоді зароджується сприйняття мови як рідної. Т. Віхеркевич цінує вартість закону з 2005 р., який вреґулював питання, пов’язані з функціонуванням меншин у Польщі, проте відзначає, що згідно з духом ратифікованої пізніше Хартії варто б тягар державної опіки перенести з політично національного рівня на суто мовний. Експерт закидає польському рапортові з виконання положень Хартії різного роду узагальнення, які можуть призвести до поганої оцінки дійсного стану. Тут прикладом може бути звітування щодо присутності міноритарних або реґіональних мов у мас -медіа. У рапорті подано задовільну загальну тривалість цього роду передач, але факт, що вони транслюються “в неділю зранку”, “пізно вночі” або взагалі є “відмова від трансляції” – само собою вказує, що ситуація є далекою від бажаної. Викривлювати погляд на дійсність можуть і такі записи в рапорті, де на положення Хартії щодо “забезпечення матеріалів для навчання” пишеться про “допущення до вжитку в школі підручників”. Зрозуміло, що між “забезпеченням” і “допущенням” різниця така, що в першому варіанті учень має підручник, а в другому – може його мати… У підсумках своєї оцінки експерт відзначає, що перед Польщею ще довгий шлях досягнення цілей, які визначили автори хартії:
– Найважливіше завдання – запустити механізм підтримки мовної різноманітності через позитивний підхід до неї представників влади, адміністрації та загалу суспільства. Хартія дає для цього багато нових можливостей, проте з рапорту видно, що значною мірою ще не усвідомлених, – говорить Т. Віхеркевич.
Невдовзі повинна з’явитися оцінка експертів після візиту в Польщу, у якій, можливо, знайдеться місце для зауважень, висловлених українськими діячами. Цей документ щойно з’явиться: тому дещо дивує, що в Міністерстві внутрішніх справ і адміністрації вже знають, що “Польща ефективно виконує положення хартії”, – про що після зустрічі (10 лютого) державних службовців з цими самими експертами можна було прочитати на офіційному сайті відомства…
* * *
Українську громаду на зустрічі з експертами представляли: Стефан Гладик, Петро Тима, Мирон Сич, Григорій Купріянович, Андрій Єкатеринчук, Мирослав Степанюк, Андрій Артем’юк, Олександра Яворницька, Мирослав Купич, Ігор Горків, Ярослав Присташ.

“Наше слово” №9, 27 лютого 2011 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*