Оксана Кульчевич ■ ПОДІЇ ■ №13, 2015-03-29
Дізнавшись про перебування на реабілітації в санаторії курорту Льондек-Здруй українських воїнів, поранених у боях в зоні воєнних дій на сході України, керівництво Лігницького відділу ОУП вирішило навідатися до них з гостинцями, а головне, з бажанням висловити нашу вдячність і підтримку. Курс лікування та психологічної реабілітації воїнів у санаторії «Урсула» тривав три тижні.
Уже втретє, починаючи з листопада 2014 р., знаменитий курорт Нижньої Силезії прийняв з Дніпропетровської області на реабілітацію поранених у війні на Донбасі. Цього разу бійці до 13 березня проходили відновлювальний курс лікування. Це стало можливим завдяки підтримці Посольства Польщі в Україні і домовленості між Дніпропетровською обласною радою та Маршалківським управлінням Нижньосилезького воєвідства у жовтні 2014 р. Перед приїздом на реабілітацію до Польщі вояки, серед яких – військовослужбовці та добровольці, від отриманих важких поранень лікувалися в лікарнях Дніпропетровська й області, а також Маріуполя.
У Польщі бійці отримують необхідне фізіотерапевтичне лікування, проходять реабілітацію після черепно-мозкових травм і травм опорно-рухового апарату. Для досягнення кращого лікувального ефекту їм була надана можливість користування радоновими й сірководневими ваннами, басейнами, була доступна грязелікарня, джерела з мінеральною водою, а професійні психотерапевти давали необхідну моральну допомогу.
Делеґація членів Лігницького відділу ОУП у складі: голова відділу Богдан Пецушок, голова лігницької ланки ОУП Юрій Павлище та член управи Лігницького відділу ОУП Михайло Вітушинський приїхали з Лігниці на курорт Льондек-Здруй, заздалегідь домовившись з куратором групи українських військових Володимиром Павловим, радником Дніпропетровської обласної ради, про зустріч з пораненими українськими воїнами. Зустріч відбулася в конференційному залі курортного комплексу в теплій, невимушеній атмосфері. Сорок бійців, а разом з ними лікарі-психотерапевти з України з цікавістю слухали, але й ставили запитання. Лігницькі українці розповіли бійцям про життя українського населення в Польщі, історію українців, переселених під час Операції «Вісла» в різні реґіони Польщі, також і до Лігниці та навколишніх місць.
Про можливість навчання у вишах Польщі, про українські тут школи і, зокрема, про першу найстаршу українську школу в Лігниці розповів Б. Пецушок. Про те, який шлях пройшла Польща перед вступом до Євросоюзу і які позитивні зміни відбулися за десять років перебування у складі європейської спільноти, розмовляв з бійцями М. Вітушинський. Він також наголосив, що хлопцям, які воюють за свою землю і за шлях України до цивілізованого світу, котрий живе згідно з правом, належиться низький уклін і пошана. Ю. Павлище додав: «Немає іншого шляху для України, ніж шлях до Європи. І Польща є тому наочним прикладом. Головне на шляху до економічного зростання України – це, передусім, подолання корупції». Говорили про те, що Польща ніколи б не досягла таких успіхів, якби не боролася постійно з корупцією. Всі бачать, які Польща має сьогодні розбудовані транспортні маґістралі, засіяні зелені й квітучі поля, альтернативну відновлювану електроенергетику, розбудовану інфраструктуру у великих та малих містах, оновлений міський транспорт і багато іншого. Бійці поцікавилися думкою українців з Польщі, скільки потрібно часу, щоб Україна увійшла до Євросоюзу. Думки розходилися: хтось казав, що не раніше, ніж за десять років, але була й думка, що в ситуації, у якій опинилася Україна, це відбудеться швидше, тому що цьому немає альтернативи. Цікавило бійців ставлення польського суспільства до України й українців. Загальновідомо, що Польща сьогодні є чи не єдиним другом України і в будь-який момент готова підставити своє плече. Але був момент, розповідали лігницькі гості, коли в польському суспільстві гаряче обговорювалося питання відходу з Криму українських військ, було нерозуміння, засудження того, що українці ніби не хочуть воювати і чому віддано без спротиву велику територію, Кримський півострів, який належав українській державі. У залі був боєць, котрий під час захоплення Криму проходив там військову службу. Він пояснив, що був наказ відходити, складати зброю, щоб урятувати життя людей. Багато бійців схиляється до думки, що не було нікого в державі, хто міг би взяти на себе всю відповідальність. Але з початком військових дій на Донбасі, з початком відстоювання українцями своєї землі, суттєво покращилося ставлення і розуміння поляками українців.
Українських бійців дуже непокоїть питання майбутніх відносин українців з росіянами, адже багато з них мають родичів у Росії, з якими майже розірвані родинні зв’язки. Чи можливі в майбутному добрі стосунки між українцями та росіянами, через скільки поколінь це може статися і чи станеться колись? У дискусії дійшли до висновку, що тільки молоде покоління сьогоднішніх ще школярів у Росії зможе оцінити колись ті методи кремлівської пропаґанди, які призвели до такої страшної ситуації: ненависті, розбрату, тотальної брехні, яку маємо сьогодні у ставленні до України та українців. Говорили також про те, що сьогодні є необхідним. Звичайно, якнайшвидше припинення війни, налагодження культурного обміну і подальше поширення обміну між школярами Польщі та України, а в майбутності, можливо, і Росії.
Військовослужбовці розповіли про свій бойовий шлях, місця, де вони несли службу, воювали в зоні АТО. Вдалося порозмовляти з бійцями, військовослужбовцями-контрактниками 25 окремої дніпропетровської повітряно-десантної бригади Олександром Менівим та Іваном Кулаковим. Вони потрапили до війська під час першої хвилі мобілізації від 17 березня 2014 р. Спочатку були підготовчі навчання, а вже з 28 березня їх дислоковано до Амвросіївки Донецької області. Бригада отримала завдання допомогти прикордонним військам у забезпеченні охорони кордону. Батальйон, в якому служили бійці, 31 травня включено до складу сил АТО. Він декілька місяців був розташований навколо Амвросіївки. Чотири місяці служби минули майже спокійно, ще не було обстрілів з важкої артилерії. Коли відбулася ротація з 24 механізованою бригадою, її наступного дня розбили «Гради». Після ротації батальйон на декілька тижнів змінив дислокацію для ремонту техніки й відпочинку бійців. Від 20 до 26 липня розпочалися важкі бої навколо Дебальцева, яке тоді займали російські найманці. «Серед наших побратимів було вже багато поранених і вбитих, поки дійшли до Шахтарська. У Шахтарську нас зустріли сепаратисти, які під впливом наркотиків та алкоголю поводили себе неадекватно. Їх можна було брати голими руками. За два дні вони понесли значні втрати. Але вже третього дня до них надійшло підкріплення з інших районів: російські танки, важке озброєння, снайпери, керували професійні російські військові. Вони нас заатакували. От і 28, 29 та 30 липня відбувалися запеклі бої. Багато українських бійців загинуло, а ми саме там отримали важкі поранення» – кажуть бійці.
До вояків цього ж дня завітала почесна делеґація – посол України в Польщі Андрій Дещиця, г енера льний консул України у Кракові Віталій Максименко, керівник Нижньосилезького воєвідства Цезарій Пшибильський, голова Сеймику Нижньосилезького воєвідства Барбара Здроєвська, голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод та інші поважні гості. Всі зверталися з привітаннями і словами вдячності до вояків.
Ц. Пшибильський висловив надію, що лікування та реабілітація, яку бійці отримали тут, у санаторії, допоможе їм швидше одужати і зміцнить бойовий дух. «Сподіваюся, що у вас залишаться тільки гарні враження про перебування в Польщі, від зустрічі з поляками, і ви перекажете своїм рідним вітання з Нижньої Силезії».
Посол А. Дещиця, знаний своєю відвертістю, сказав: «Дякую вам за ваш героїзм, за вашу службу, бо без вас, без того, що ви робите, нас би не було тут. Це не перебільшення, що ви – справжні герої. Завдяки вам ворог тепер затриманий. Україна сьогодні здобуває свою незалежність. Колись у підручниках історії будуть писати, що Україна відбулася як держава у справжній боротьбі, на жаль, шляхом окупації, великими людськими втратами, втратами наших воїнів. Треба подякувати нашим польським друзям за те, що вони дають вам сьогодні можливість реабілітуватися і будувати своє майбутнє. Хтось із ваших колеґ, хто лікувався тут раніше, сказав дуже важливі слова: „Ми відчуваємо, що ми не одні”. Відчуття того, що ми боремося за наше демократичне майбутнє, і що ми не одні в цій боротьбі, дуже нам потрібне».
Тиждень перед цим вояків відвідував президент Польщі Броніслав Коморовський. А. Дещиця розповів, що неодноразово зустрічався з президентом, бачив з його боку щиру стурбованість, співчуття, підтримку і те, що на Україну покладають надії, як на країну, яка може зупинити війну і яка буде вільною в сім’ї європейських народів.
Майже по-материнському звернулася до бійців Б. Здроєвська. Вона висловила сподівання, що допомога Польщі, а саме реабілітація в санаторії Нижньої Силезії дасть військовослужбовцям сили, щоб покращити свій стан після важких поранень і дасть моральні сили, щоб далі допомагати Україні будувати своє демократичне майбутнє. «Перекажіть наші щирі вітання своїм сім’ям, своїм матерям, своїм дітям, дружинам, дівчатам. І повертайтеся до нас разом з ними вже тільки на відпочинок у кращому майбутньому, яке ви здобуваєте для України».
Не з порожніми руками приїхав на зустріч з пораненими консул В. Максименко. Спільно з польським товариством «Лікарі надії» у Кракові була зібрана медична допомога для Обласної клінічної лікарні ім. Мечникова м. Дніпропетровська на суму 35 тисяч злотих. Там лікують бійців, які потрапляють туди з тяжкими пораненнями безпосередньо з фронту. Він подякував керівництву воєвідства ще й за те, що в санаторії «Орлик» курорту Кудова-Здруй проходять лікування і психологічну реабілітацію десятеро дітей з України, які постраждали від війни в Луганській та Донецькій області.
Дуже важливі слова сказав мені перед від’їздом боєць з Дніпропетровська Данило Наріжний: «Ми стоїмо зараз на захисті здобутків цивілізації. Але ми самостійно не зможемо затримати такого сильного й аґресивного ворога. Нам, Україні, потрібна допомога всього свідомого світу». ■
