Григорій Сподарик ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ №43, 2016-10-23
Польські інтелектуалісти закликають боротися з хвилею нищення українських поховань у Польщі. Своє звернення вони зачитали 16 жовтня на цвинтарі у Верхраті (Підкарпатське воєвідство). Саме тут кілька днів раніше знищено черговий український пам’ятник.
Ініціатори заклику звертають увагу на безкарність злочинців. Відеокадри з актів вандалізму, позначені знаком націоналістичного «Табору великої Польщі», публікуються на каналі YouTube. Їх оприлюднює поляк Давід Гудзєц, член цієї організації, який зараз воює на боці проросійських сепаратистів на Донбасі. Тому у зверненні є заклик до державної влади про особливу увагу до знищень, ретельні розслідування та запобігання таким злочинам у майбутньому.
«Дивлячись сьогодні на знищені могили у Верхраті та в Монастирі, закликаємо: опам’ятаймося! Байдужість, мова ненависті, наповнені аґресією написи на будинках, знищення надгробків, атакування людей, які йдуть у процесії, щоб молитися на могилах предків, нищать наш спільний дім, отруюють думки наших дітей, провокують конфлікти, у яких не буде переможців», – сказано у зверненні. Його ініціатори переконані, що особлива увага потрібна не лише з боку влади. Повинна бути реакція і з боку інтеліґенції, яка формує суспільну думку, та духовенства: «Очікуємо на вашу присутність у кожному місці, де буде знищений цвинтар або вибите вікно в костелі, церкві, мечеті, синагозі. (…) Звертаємось до Вас, до всіх нас, з-під зруйнованих могил з села Верхрати і Монастиря. Чиньмо так, щоб ми не мусили стояти над могилами людей, які будуть гинути, бо буде занадто пізно, щоб цьому запобігти».
Звернення зачитали Кшиштоф Становський, Іза Хруслінська, Данута Пшивара і Збігнев Буяк. Документ підписали лідери різних політичних, громадських та культурних середовищ у Польщі, у тому числі екс-міністр закордонних справ Радослав Сікорський, колишній голова Конституційного суду Польщі Єжи Стемпень, актор і директор Польського театру у Варшаві Анджей Северин, журналістка і директор телебачення «Бєлсат» Агнешка Ромашевська, колишній опозиціонер Чеслав Бєлецький, отець Томаш Достатні та інші.
Ініціативу польських друзів одними з перших підтримали колишні мешканці Верхрати, які зараз живуть у північній та західній Польщі і не могли особисто взяти участі у події. Про їхню подяку повідомив К. Становський. Він сам відзначає, що коли відвідували у минулому польські могили в Україні, кримськотатарських героїв у Криму чи українські у Польщі, завжди при тому було усвідомлення різних конфліктів між народами. Проте, як оцінив один з ініціаторів звернення і голова Фонду міжнародної солідарності, такі конфлікти можуть обговорюватись у медіа чи парламентах, але ніколи не повинні відбуватися на кладовищах. Коли цвинтарі десь будуть знищені, відразу повинні там з’являтися громадські лідери, духовні особи, вчителі та представники влади. З таким підходом погоджується й Іза Хруслінська, говорячи: «Ми знаходимося тут, щоб спротивитися творенню в Польщі атмосфери ненависті. Сьогодні – українець, а завтра може бути єврей, потім негр та інші». І. Хруслінська нагадує також, що нищення пам’ятників і могил суперечить польським цінностям та християнській традиції. За словами колишнього опозиціонера Збігнева Буяка, силою профспілки «Солідарність» була повага до демократичних цінностей, а так само до сусідів, серед них – українців. Нищення могил руйнує будовані роками добрі відносини. «Окремі випадки я можу якось зрозуміти, але якщо це вже хвиля, хоч навіть вона мала, треба її зупиняти всіма можливими способами», – говорить З. Буяк. Заяву підписав, а також віддав шану загиблим у Верхраті та Монастирі Бартош Пєхович з Фонду міжнародної солідарності. «Я приїхав сюди тому, що не міститься в моїй голові те, як 2016 р. в Польщі можуть відбуватися такі акти і водночас нема жодної реакції з боку влади та суспільства», – говорить громадський діяч.
Вдячність за таку позицію польських лідерів висловлює, зокрема, заступник голови перемиського гуртка Об’єднання українців у Польщі Ігор Горків. На його думку, це реальна спроба протиставитися тим, хто в дуже швидкому темпі хоче знищити все напрацьоване у плані польсько-українського примирення: «Це сильний і промовистий акт, який підтримує нашу громаду і загалом польсько-українські взаємини». До кола вдячних за підтримку належить й уродженець Верхрати, в якій стоїть його рідна хата, Богдан Лапушинський. Він тут виховався і, як говорить, знає всіх людей. Вони, у свою чергу, знають, що він – українець і повідомляють, коли щось відбувається. Так було в минулому, коли знищили пам’ятник у поблизькому Монастирі, так було і тепер. Коли він приїхав у Верхрату, від місцевих почув обурення за те, що сталося на цвинатрі з українським похованням: «Цього напевно не зробив ніхто з місцевих поляків. Така хвиля почала зміцнюватися від моменту нападу Росії на Україну», – говорить Б. Лапушинський, який вважає, що жест засудження, авторами якого є польські інтелектуалісти, дуже цінний і потрібний. Пан Богдан повідомляв місцевих про подію, але, на жаль, люди не прийшли. У цей час у місцевому римо-католицькому храмі (колись святиня була церквою) відправлялося богослужіння.
Польська влада послідовно твердить, що нищення українських поховань – це хуліганські вчинки, а не складова зростаючої над Віслою хвилі ксенофобії. Одночасно справа Верхрати стала предметом польсько-українських державних розмов. У цій справі нещодавно Посольство України в Польщі спрямувало в Міністерство закордонних справ Польщі Ноту протесту. З офіційним зверненням до міністра культури і національної спадщини Пйотра Ґлінського виступив Святослав Шеремета – секретар Української державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам’яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій. У документі вказано на брак реакції польської сторони на акти вандалізму, при тому, що держави уклали договір про збереження місць пам’яті і поховань жертв війни. С. Шеремета просить польського міністра про публічне засудження вандалізму, сприяння пошукові і покарання злочинців, а також відновленню знищених місць пам’яті та розробці механізмів їх захисту в майбутньому. ■
