Анна Вінницька ■ ПОДІЇ ■ 2010-02-27
Сьогоднішній спосіб навчання української мови в Польщі є продовженням системи, прийнятої ще в 50-х рр. Попри те що вона не завжди відповідає сьогоденню, немає поки що альтернативи для навчання рідної мови в школах та в пунктах навчання. Звичайно, від 50-х рр. засновано нові школи та пункти, однак механізм навчання залишається таким самим.
Згідно з інформацією Марка Сирника, відповідального в ГУ ОУП за справи шкільництва, аж 75% усіх дітей, які вивчають українську мову, навчаються в міжшкільних пунктах навчання. Тому найбільше проблем (пов’язаних передусім з тим, що на центральному рівні немає методичної опіки над вчителями української мови) висувають перш за все вчителі української мови з пунктів навчання. Вони постійно скаржаться, що залишені наодинці й працюють так насправді в ізоляції. Сьогодні
в Польщі працюють усього лиш два методисти: у Західнопоморському воєвідстві за українське шкільництво відповідає колишня директор білобірської школи Ірина Дрозд, яка працює методистом лише на чвертьставки, а у Вармінсько- Мазурському воєвідстві на півставки працює Любомира Тхір, директор української школи в Бартошицях. В інших воєвідствах не вдалося створити постійних місць праці для методистів української мови. Головна проблема – нестача фінансів, принаймні такі пояснення можна почути в більшості воєвідських управлінь.
Тому протягом багатьох років ОУП домагалося від Міністерства національної освіти методичної допомоги вчителям української мови з метою підвищення їх кваліфікацій. Ще 2008 р. ОУП пропонувало, щоб методичною опікою над вчителями української мови зайнявся Центральний осередок підготовки вчителів у Варшаві, у якому працевлаштовано б учителів методистів для Західнопоморського, Поморського, Вармінсько -Мазурського, Підкарпатського, Малопольського, Нижньосилезького, Любуського та Підляського воєвідств. Крім того, потрібна ставка для координатора-консультанта.
– Йдеться про те, щоб працевлаштувати на повний штат особи, які професійно займалися б українським шкільництвом, щоб людина, яка відповідатиме за наше шкільництво, мала для цього законний мандат, тобто була юридично закріплена в освітній системі, – пояснював у розмові з “НС” кілька місяців тому М. Сирник. – Таким чином можна обминути проблему територіальної підлеглості та фінансування.
На жаль, МНО не погодилося на концепцію ОУП, посилаючись на те, що слід домовлятися з воєвідськими управліннями, яким підлягають реґіональні Осередки вдосконалення вчителів, де би працевлаштовано методистів та консультантів з навчання української мови. До того ж, 2009 р. велася робота над розпорядженням щодо методичного дорадництва й підвищення кваліфікації вчителів, яке увійшло в життя 5 грудня і, зрозуміло, також стосується українського шкільництва. У розпорядженні говориться, що Осередки вдосконалення вчителів мають обов’язок забезпечити методичними консультаціями вчителів національних меншин та етнічних груп. І це, нарешті, зрушило з місця методичну опіку над вчителями української мови, принаймні в деяких реґіонах.
– У цей час для нас очевидним партнером стають вчителі української мови, – говорить Ельжбєта Лампарська, віце-директор Департаменту з питань освіти та спорту в Маршалківському управлінні Поморського воєвідства, яка відповідає за роботу воєвідських Осередків вдосконалення вчителів. – Це великий виклик, тим більше, що в нашому воєвідстві навчання української мови ведеться в значному розпорошенні, однак ми хочемо з цією проблемою справитися, – сказала Е. Лампарська, підсумовуючи зустріч, яка відбулася 10 лютого в слупському Осередку вдосконалення вчителів.
Мета зустрічі – забезпечити штатну одиницю для методиста або координатора-консультанта з української мови в Поморському воєвідстві. Це вже чергова зустріч з участю представників Маршалківського управління Поморського воєвідства, консультантів з різних предметів, які працюють в осередку, вчителів української мови з Поморського воєвідства та представників української громади (перша зустріч відбулася наприкінці січня в Ґданську). Як наслідок, Е. Лампарська пообіцяла, що ще цього року в Поморському воєвідстві буде виділено пів ставки для координатора-консультанта, яким мала б стати Ірина Дрозд.
– Це великий успіх, оскільки ми зразу входимо на вищий щабель, – каже І. Дрозд. – До того ж, консультант буде ближчим до шкільної влади: директорів шкіл, кураторії, а отже, матиме більші можливості допомагати вчителям, особливо в міжшкільних пунктах навчання української мови, – продовжує І. Дрозд.
Повноваження, якими наділено консультанта, справді великі. Однак найголовніше – він закріплений в освітній системі, тому має реальний вплив на те, що відбувається в школах та пунктах навчання. До того ж, саме консультант може намічувати, які існують потреби у сфері методичної опіки та підвищення кваліфікації учителів; організовувати конференції для вчителів; співпрацювати зі школами та пунктами навчання; організовувати співпрацю та обмін досвідом між вчителями й школами; розповсюджувати нові методи навчання; спільно з методистом спостерігати за роботою вчителів тощо.
Навчені поганим досвідом, не радіймо ще однак на повний голос. Поки що це декларація, до того ж лише в Поморському воєвідстві вдалося так безпроблемно здобути штат для консультанта української мови. На подібне рішення чекають ще Підкарпатське, Малопольське, Нижньосилезьке, Любуське та Підляське воєвідства.
“Наше слово” №9, 28 лютого 2010 року {moscomment}
