Ганна Кох ■ УКРАЇНА-ПОЛЬЩА ■ №14, 2016-04-04
«Це був другий дзвінок, перший був від чоловіка, якого я 19 січня послала в цю церкву набрати хрещеної води. Прийшов без води і довго мовчав. Пізніше вияснилося, що спершу він побачив на ялинці кремлівську зірку, а не вифлеємську, як це прийнято в усіх країнах (настрій уже пропав), потім під час Літургії запропонували всім помолитися за російських солдатів. Чоловік розвернувся і пішов. Більше, думаю, він туди не піде», – так прокоментувала інформацію про «гумконвой» на Донбас, організований Братством святих Кирила і Мефодія, мирянка Польської православної церкви на Празі у Варшаві, яка про «допомогу» прочитала в Інтернеті на сторінці «Російська 5 колона в Польщі». Про цю акцію я писала в січневому числі «Нашого слова» у статті «Як з макаронами перевезти допомогу для бойовиків».
Оскільки тема мала великий резонанс, бо ж частина православних українців у Польщі почулася обдуреною, я вирішила дещо доповнити інформацію. Саме цікаво, що ні Братство Кирила і Мефодія, ні Польська автокефальна православна церква ніяк не прокоментували той факт, що допомогу координувала Лілія Мошечкова. Вона – російськомовна громадянка Польщі, яка не приховує свого неґативного ставлення до України і того, що разом з макаронами перевезено понад 265 тис. хірургічних рукавичок, які, скоріш за все, призначаються для проросійських бойовиків.
Якщо відсіяти емоції, а за ними не очікувати на відвертість Православної церкви у Польщі, брак реакції митрополита Сави не повинен дивувати. У фільмі «Помощь Донбассу из Польши» (можна його переглянути на порталі Ютуб) бачимо митрополита Саву, котрий благословляє вантажівку з «макаронами», яка їде на Донбас, та заявляє, що «груз» Польська православна церква відправляє не вперше. Раніше Православна церква допомагала «братіям сербам», тепер допомога йде на Донбас.
У січні цього року до Польщі приїхав Братіслав Живкович, сербський злочинець, командир Слов’янського загону чотарів, які воювали як добровольці на Донбасі на стороні проросійських бойовиків. На своїй сторінці у Фейсбуці він помістив фотографію із сербським написом «Помоћ за Донбас!!!». Фото зроблене на фоні паркану православної церкви в Люблині, на якому прикріплений рекламний банер відомої акції Братства святих Кирила і Мефодія.
Живкович – це не солдат, а звичайнісінький злочинець-найманець, який за оплату разом з іншими сербами-найманцями вбивав українських вояків. А 24 серпня, на День незалежності України, Ігор Стрєлков на своїй сторінці «Вконтакті» розмістив інформацію від Живковича про те, що цей загін чотарів: «вбив 23 солдатів злочинної армії України. Серби не прощають своїм ворогам, адже вороги „руского міра” – це і є вороги сербів». Свою військову «кар’єру» в Україні Живкович розпочав з Криму, де разом з іншими сербськими націоналістами «забезпечував» проведення псевдореферендуму і «боронив руских братів». За цей «подвиг» міністр закордонних справ Росії нагородив його медаллю «За возвращение Крыма» У статті про участь сербських найманців у війні проти України читаємо про те, що «чотарі» Живковича в 90-ті рр. ХХ ст. брали участь у югославських війнах. Отож, цей злочинець, який називає українців фашистами, підтримав акцію братства у збірці допомоги для бойовиків. На фотографії, зробленій біля церкви в Люблині, поруч з ним стоїть Марк Васілєнко – «атаман» проросійського Союзу козаків у Польщі, члени якого кілька місяців тому їздили в Росію на 5 Всесвітній конґрес козаків. Польська делеґація цього ґротескного «союза» на своїй сторінці у Фейсбуці похвалилася, що конґрес відкрив «сам митрополит Москви і всієї Росії його святість Кирил». Ну, а Васілєнко заявив: «Наше сердце всегда в России».
Сербський злочинець Живкович приїхав до Польщі на запрошення польської націоналістичної організації «Табір великої Польщі» (Obóz Wielkiej Polski). Ця організація здавна не приховує своїх проросійських симпатій та прямо заявляє про свою підтримку бойовиків на Донбасі. У короткому фільмі «Пожелания от поляков для жителей Донбасса», що його місяць тому розмістив на порталі Ютуб відомий українофоб Давід Гудзєц, бачимо представників ТВП з різних польських міст, які бажають бойовикам перемоги над Україною.
«Табір великої Польщі» відправляв допомогу на Донбас на початку 2015 р., про що можна прочитати на сторінці Товариства польської культури «Полонія» в Донецьку, головою якого є Ірина Ердман. Її дочка Марія, яка зараз живе у Варшаві, активно допомагала Мошечковій організувати «гумконвой з макаронами». І мати, і дочка не приховують своєї антипатії до України. І. Ердман, проживаючи в Донецьку, успішно співпрацює з «владою» самозваної ДНР. Вона 11 листопада, під час урочистого концерту до Дня незалежності Польщі, отримала з рук «міністра закордонних справ ДНР» Олександра Кофмана ковану різьбу, виконану з осколка ракети «Град», як подяку за співробітництво.
Наступною проросійською організацією, яка підтримала акцію Братства святих Кирила і Мефодія, є Товариство «Курськ». Голова цього товариства Єжи Тиц на сторінці братства у Фейсбуці під інформацією, що гумконвой успішно доїхав до Луганська, написав: «Вітаю. Радий, що моє товариство могло вас підтримати».
Товариство «Курськ» – це нащадки комуністів, які піклуються про пам’ятники Червоної армії у Польщі. Притаманний їм сильний сентименталізм за радянським минулим та проросійська позиція, водночас вони не сприймають незалежної України. Сам Тиц брав участь у демонстрації, яка відбулася під Посольством України у грудні 2014 р., проти візиту Петра Порошенка. У фільмі з демонстрації бачимо, як лідер «Курська» стоїть з російським прапором з написом «Мир з Росією». Демонстрацію, у якій брала участь також організаторка «макаронного гумконвою» Мошечкова, зорганізував Яцек Менджицький, голова «Табору великої Польщі». Менджицький, крім того, що є сином офіцера комуністичної служби безпеки, є ще й палким прихильником сербських націоналістів. І знову дорога веде нас до «сербів».
Збірна команда, яку на цю «гру» тренувало Братство святих Кирила і Мефодія, виявляється не лише колоритною, але, перш за все, колорадською (в барвах імперської російської георгіївської стрічки – ред.). На правому крилі грали сербський злочинець-чотар Живкович і «Табір великої Польщі», на лівому – «Курськ» і Товариство польської культури «Полонія» з Донецька, на лінії оборони був Союз козаків, а нападником – Лілія Мошечкова (хоча зовні вона аж ніяк не схожа на спортсменку).
Питання риторичне: чи в когось ще є сумніви, у чиї ворота грають деякі діячі Польської автокефальної православної церкви? ■
