(пл) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №13, 2015-03-29
Co kryje się w pamięci naszych przodków, Polsko-Ukraińskie Stowarzyszenie Rozwoju Wsi Zabrost Wielki, Zabrost Wielki 2014 r., s. 120.
Чому варто написати книжку про своє село? Хоча б тому, що через демографічні процеси, які проходять зараз у світі, а саме міґрацію людей з сіл до міст, від невеликого села та його жителів може не лишитися жодного сліду. Саме такий видавничий проект, який має зберегти пам’ять про село, вирішили реалізували мешканці Заброста-Великого (поль. – Zabrost Wielki) у Вармінсько-Мазурському воєвідстві.
Після ІІ Світової війни залишені німцями господарства на Мазурах почали заселяти мешканці Сувальщини, Авґустівщини, північного Мазовша, Курпії. На Вармію і Мазури також напливали люди з Білосточчини. З огляду на те, що Заброст-Великий лежить недалеко нового кордону Польщі з СРСР, це село не заселювали. Проте будинки і господарства у селі постійно були грабовані. Восени 1947 р. там прибули нові жителі. Були це українці, виселені в рамках Акції «Вісла» з Перемиського, Любачівського, Томашівського, Володавського, Ліського та Сяніцького повітів.
Задум на реалізацію цього видання, який має ознайомити читача з історією села та долею її мешканців, народився 2013 р. У пошуку історичних спогадів автори книжки, члени Польсько-українського товариства розвитку села Заброст Великий звернулися до найстарших жителів місцевості. З публікації дізнаємося про їхнє життя на рідних землях та в Забрості-Великому.
«У хаті ми гостилися. До їдження була каша, посипана корицею», – згадує у книжці Ярослава Федусьо (родом з Журавців) про перше весілля у Забрості-Великому, яке відбулося 1947 р. Крім свідчень і спогадів мешканців села про перші роки на новому місці поселення, побутове життя, працю в колгоспі, функціонування місцевої школи, розбудову села, службу у війську і свята, у виданні знайдемо багато фотографій. Це приватні світлини. Особливістю фотографічного матеріалу є факт, що у збірці поміщено фотографії багатьох житлових будинків, а також інформацію про сім’ї, які там поселилися 1947 р. Водночас використано матеріали з бібліотек і Музею народної культури у Венґожеві та інформації, знайдені в Інтернеті.
Завдяки зібраному інформаційному матеріалові появилася книжка, яка фіксує процес змін, що проходили під час заселення окремих господарств і самого Заброста-Великого від 1947 р. до сьогодні.
Через кілька, кільканадцять, кількадесят років, певно, поміняється національна структура села. Цим виданням записалися в його історію не лише українські мешканці, які вже повмирали, але теж зберегли пам’ять про cебе ті, хто там живе. ■
