(пл) ■ КУЛЬТУРА ■ №41, 2015-10-11
До кінця жовтня у варшавській ґалереї «Місце проектів Зaхента» можна оглянути виставку «Сhwasty» («Бур’яни»). Це проект про рослини, які треба було викоренити, а точніше про виселених з рідних земель українців – бойків і лемків.
Автором проекту є польська мультимедійна артистка Кароліна Ґживнович. Презентована в ґалереї виставка – це рослинна інсталяція, у якій основним елементом є вирізки лугів двох депортованих у сорокові роки місцевостей. Один фраґмент лугу до Варшави авторка привезла машиною з бескидського села Станкової, яке до виселення нараховувало 1,2 тис. мешканців (серед них 950 українців), а другий – з колишнього села Прибишева, яке лежало поблизу Команчі.
Сьогодні по багатьох селах, у яких до Акції «Вісла» жили українці, в тому бойки та лемки, майже немає вже сліду. Тому до проекту є долучена карта, на якій вказані села, котрі охопило виселення, по яких уже немає сліду. Це ще більше має підсилювати уяву про розмір депортації.
«Бур’янами називають небажані в якомусь середовищі рослини. Порівняння між небажаними рослинами і небажаними людьми здавалося мені очевидним. Цих людей вирвали з корінням зі своєї землі, бо вирішено, що їхня присутність заважає жити іншим, що з їхнього приводу не буде можливим вирощувати з користю патріотизм. Продумано очистити з них землю – викорінити бур’ян», – в інтерв’ю для жіночого видання «Wysokie obcasy» ідею проекту пояснила К. Ґживнович.
За словами авторки, яка вже кілька років їздить у Бескиди, ця рослинність «замазує історію, виконує роботу забуття». Неодноразово ми самі, певно, могли в цьому переконатися, коли, наприклад, мандрували Бескидами. Ідучи лісом, до сих пір можна натрапити в ньому, наприклад, на сад або поодинокі фруктові дерева. Саме присутність таких рослин є часто одиноким слідом, котрий нагадує про те, що там існувала культура, якої вже нема. Перебуваючи в таких місцях, ми часто не усвідомлюємо собі, що там колись жили люди, може, навіть наші предки. Треба сказати, що деякі рослини, що їх посадили українці, а саме бойки і лемки, які жили в Бескидах ще 70 років тому, виконували культурно-фольклорну функцію. Серед таких росли є барвінок, який був символом несмертельності. Тому насаджували його біля господарств. Зовсім інше значення мала, наприклад, калина. Згідно з народними віруваннями, вона символізувала молодість і красу. Водночас вона також була символом смерті, тому калина була пов’язана з похоронним церемоніалом. Її можна зустріти на цвинтарях або на тому місці, де був цвинтар. Вона вказує на те, що в цьому місці похована молода дівчина. З іншого боку, за способом, у який посаджено чи засіяно рослини, можна здогадатися, що саме там раніше було. Наприклад, кілька лип, які ростуть півколом, означає, що там колись стояла церква.
Сам мистецький проект «Сhwasty», хоч і говорить про досить свіжу повоєнну історію Польщі, то її мало хто знає. А ці події, як зазначає авторка проекту, вплинули на тотожність, також цю культурну, тисяч людей.
«Це не лише польська історія. Це так само розповідь про те, що завжди внаслідок історичних поворотів та політичних рішень люди переміщуються, блукають, залишають свої хати, вони часто примушені відмовлятися від своєї тотожності. Ніхто не піклується про добробут бур’янів», – говорить в інтерв’ю авторка виставки «Сhwastу».
Можна сказати, що в певній мірі переселенці («бур’яни») якимось чином захистилися на нових місцях. Вони сьогодні пробують за допомогою різних форм діяльності зберігати свою культурну тотожність.
Але, на думку К. Ґживнович, важко рятувати цю бойківську та лемківську культурну екосистему, яку кількадесят років раніше держава пробувала повністю знищити: «Це вимагає багато зусиль, однак ця культура надалі живе у заповідниках і музеях – таких культурницьких теплицях. Ми колись втратили різнорідність заради гомогенізованого, штучного порядку. Ми штучно відділили людей від себе, а тепер хочемо штучно висіяти їх культуру наново. Однак наразі це є луги та порожнеча».
Проект «Сhwastу» можна подивитися за адресою: «Місце проектів Захента», вул. Ґалчинського, 3, Варшава. відкрита вівторок – неділя, год. 12:00 – 20:00. Вхід вільний.
