За нас вирішуватимуть

(гс)ПОДІЇ№45, 2015-11-08

Українці в парламентських виборах 2015

Українці в новому Сеймі Польщі не матимуть свого представника. Мирон Сич (6569 голосів), Марко Сирник (1320 голосів) та Петро Федусьо (1532 голоси) – кандидати, рекомендовані Об’єднанням українців у Польщі – не отримали депутатських мандатів.

Цим разом двері у Сейм рп для українців не відкрилися. Фото Павла Лози
Цим разом двері у Сейм рп для українців не відкрилися. Фото Павла Лози

Найближче від успіху був депутат останніх двох скликань і голова Сеймової комісії нацменшин Мирон Сич. Як у минулому, так і зараз він балотувався зі списку «Громадянської платформи» (ГП) в Ельблонзькому окрузі. На 16 кандидатів у своєму списку він отримав четвертий результат. Хоч так було і в минулому, проте цього разу виявилося замало, оскільки виборча арифметика його партії у даному реґіоні дала лише 3 депутатські мандати. А 2007 р. і 2011 р. їх було 4. М. Сичеві забракло цього разу трохи більше ніж 1200 голосів, бо останній мандат від ГП в окрузі взяв депутат з результатом 7774 голоси. Якщо глянути у статистику двох попередніх виборів, то М. Сичеві не вдалося зберегти свого електорату, який здавався стійким. він 2007 р. набрав 9075 голосів, і цей результат майже повторив 2011 р., отримуючи 8884 голоси.

Мирон Сич (справа) під час виборчої кампанії. Фото з архіву М. Сича
Мирон Сич (справа) під час виборчої кампанії. Фото з архіву М. Сича

В оцінці М. Сича, така дійсність – це випадкова ряду складових, зокрема широкої неґативної кампанії проти нього, зокрема в Інтернеті, яка велась до самого дня виборів (ширше в розмові на 2 сторінці).
Наступний кандидат, Петро Федусьо, загалом задоволений тим, що, йдучи з п’ятого місця у списку партії «Новочесна», отримав і п’яте місце за кількістю голосів у своєму виборчому окрузі. Що цікаво, та сама кількість голосів у сусідньому Ґданському окрузі дала б йому вже 4, а у Варшаві 3 місце. Водночас, у своєму Ґдинсько-Слупському окрузі він отримав, якщо йдеться про виборчий комітет «Новочесна» у повіті Члухів, друге місце, в повіті Битів – третє, у Слупську – четверте, a у ґміні Мястко – теж друге.
Варто відзначити, що у ґміні Жечениця П. Федусьо досягнув найкращий результат у своїй партії, а в Мендзибожі був другий, якщо йдеться про всі комітети: «Чи 1532 голоси, які я отримав, – це мало чи багато? Щоб відповісти на таке запитання, варто порівняти результати кандидатів „Новочесної” в інших виборчих округах, якi балотувалися з 5 місця на спуску. Ці цифри виглядали так: Ґданськ – 865 голосів, Варшава – 666, Кошалін – 531, Щецин – 972, Познань – 764, і т.д.», – перераховує П. Федусьо. Він звертає увагу й на те, що в парламент, завдяки методу д‘Ондта щодо розподілу мандатів, потрапили люди зі значно меншою кількістю голосів, ніж він отримав. Свій результат називає доволі успішним і тому, що партія, від якої він балотувався, це нова структура, яка свою діяльність почала щойно у травні. А він сам пропозицію балотуватись від «Новочесної» отримав на 2–3 дні перед закриттям списків. Це дало всього 2–3 тижні на кампанію, яку в основному довелося вести своїми коштами та при допомозі прихильників. Старт у цих парламентських виборах був політичним дебютом: «Побачу, чи i якою буде пропозиція від „Новочесної”. Чи схочуть і надалі підтримувати зв’язки і як вони бачать моє місце у своїх структурах», – відзначає Федусьо.
Повертаючись до кампанії, він констатує: «Мої голоси у великій мірі взялися з безпосереднього контакту. Я виходив до людей, розмовляв з ними і передавав їм свою виборчу летючку», – говорить кандидат, згадуючи акції в Битові, Мястку, Члухові, Ґдині тощо. П. Федусьо цінить допомогу, отриману від лідерів Об’єднання українців у Польщі на місцях, а також небайдужість з боку представників духовенства. За прояви підтримки висловлює вдячність усім, а особливо тим, хто долав кілька сотень кілометрів, щоб віддати за нього голос. одночасно він відзначає: «Треба брати до уваги, що насилу ми нікого до виборчих урн не заведемо. Видно також, що люди часто тримаються своїх політичних симпатій. У моєму випадку це було ускладнення, бо балотувався я від нової, багатьом просто невідомої партії».
Разом з тим Федусьо у ході виборчої кампанії переконався, що частина людей, побоюючись про своє робоче місце чи просто з огляду на функціонування в якійсь локальній системі залежностей, не хоче офіційно підтримувати кандидата-українця або представника іншої партії, ніж та, яка має там сильну позицію: «Така людина скаже, що тебе підтримає, але нічого у кампанії офіційно не зробить», – відзначає П. Федусьо. Водночас, в його оцінці, ті, хто не враховував цього у виборчих міркуваннях, опісля не повинен дивуватися тому, що нема кому захищати українські справи чи представляти інтереси громади перед різними установами. Участь у виборах показала також, що в реґіоні були місця, де живуть українці, але його кандидатура не отримала там жодного голосу. Такі ситуації, як переконує П. Федусьо, становлять виклик на майбутнє. Оцінюючи післявиборчу дійсність, він бачить загрози щодо відносин з українською громадою в Польщі та загалом України. Однак розраховує також на стриманість і «здоровий глузд» нової правлячої команди. На його думку, дружні зв’язки є тут просто важливі для всіх сторін.
«Передовсім хочу подякувати всім, хто не полінувався і взяв участь у виборах. Особливо дякую тим, хто мені довірився і віддав свій голос за мене», – так свої міркування після виборів розпочинає наступний український кандидат, Марко Сирник. Нагадаймо, що він балотувався від «Громадянської платформи» у Західнопоморському воєвідстві. Відсутність представника української громади в Сеймі рп – це, в його оцінці, дуже серйозна втрата: «На жаль, знову це не ми, а за нас вирішуватимуть», – говорить М. Сирник. Він дещо розчарований своїм особистим результатом, оскільки не набрав голосів там, де на них розраховував. Це, зокрема, ґміни та міста Білий Бір і Валч. М. Сирник наголошує, що це відбувалося поза українським середовищем, що неофіційним шляхом йшла кампанія, яка мала на меті знеохочувати до голосування за нього. Що цікаво, у таких ініціативах кандидат не був дискредитований як українець чи представник ОУП. Противники згадували радше про роздрібнювання голосів. Як арґумент, витягували той факт, що М. Сирник балотується з останнього місця у списку. З іншого боку, появлялися голоси щодо «млявості» його виборчої кампанії, але на іншу, як відзначає М. Сирник, просто були потрібні більші кошти. Ключовими для політичної дійсності, маятник якої виразно відхилився у правий бік, М. Сирник називає два аспекти. Тут ідеться про внутрішній політичний простір, в якому є ставлення до нашої громади, і зовнішній – це питання відносин з Україною: «Якщо спостерігати за виборчими лозунгами партії „Право і справедливість”, то перед нами рисується міцно важкуватий час», – відзначає М. Сирник, згадуючи хоча б нещодавні антиукраїнські вислови тепер уже сенатора Яна Жарина, які стосувались історичного минулого. В інтерв’ю для одного з правих видань Жарин традиційно залякував українським націоналізмом. одночасно він висловив дуже «тендітну» думку про те, що українці без поляків не спроможні до саморефлексії над трагічним минулим обох народів.
На думку М. Сирника, чергові приводи для обґрунтованих хвилювань дав президент Анджей Дуда, який політично виводиться з середовища «ПіС». Як відомо, президент нещодавно заветував закон про зміни до закону про нацменшини. Оновлення, вважає М. Сирник, були скоріше символічними, насправді ж не було підстав, щоб його не підписувати: «Це лише перші сиґнали, але саме вони засвідчують, що буде важко», – відзначає М. Сирник. він переконаний, що при новій владі в Польщі радше не повинно бути змін у плані підтримки України. Хоч, як говорить нещодавній кандидат у парламент, польська сторона і тут може пробувати прив’язувати історичні питання до сучасних проблем. А ці найновіші, мабуть, найкраще ілюструють розмір втрати, якою є відсутність українця в польському парламенті. У цьому контексті М. Сирник переконаний, що в нашій громаді не до кінця існує усвідомлення, що закони та інші політичні вреґулювання вимагають «свого» лобіювання, оскільки вони прямо впливають на функціонування цієї ж громади: «Багато виборців, серед них і наших, піддаються файним лозунгам на кшталт: буде краще і ми вам дамо. Оскільки життя взагалі нелегке, то й не так важко зрозуміти таку настанову. Але тут постає запитання, чи варто піддаватись очікуванням, не дивлячись на реальність», – підсумовує М. Сирник.

Поділитися:

Категорії : Події

Коментарі

  1. А звідки Ви це знаєте, Шановна Пані Ірино? Натомість, щодо пропозиції “народної” люстрації, чи п. Нецьо в якості люстратора – ні.

  2. Пане Маркою, Ви були колись дуже великий прихильник люстрації та боротьби зі стукачами комуністичної безпеки серед нашої громади. Якось, після співробітництва зі Сичем, дивним чином Ви вже не прихильник люстрації. Адже служба ганьби нашої громади докладно описана паном Нецьо в часописі Дебата. Чому ви вже не прихильник ,,очищення”?

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*