Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №13, 2017-03-26
Cумни роковини Акції «Вісла» в тим році – то головна подія і не лем в тим році, яка цілий час є важна для нас вшитких, яких родиче, дідове, прадідове билі виселени з рідной землі. Хоц найвекша трагедія Акції «Вісла», котра заз починат жити през тоту річницю, є для свідків той події. А терпіня тоти часто зміцнює свідоміст, што діти, онуки одишлі од свого, забилі материньску мову з хижи та дорогу до рідной Церкви.
Але може треба нам посмотрити на тот так болючий слід історії під кутом шуканя гнеска згоди, почутя єдности організації і Церков. ОЛ вірит, што тота дорога може биті і буде.
А што ся діяло на засіданю ОЛ 4.03.2017 р. в Горлицях?
Затверджено звіти за 2016 рік – фінансовий та зо зреалізованих проєктів. Тут звернено увагу, што в тим році буде тяжко в повні зреалізувати проєкти, як в минулим році, бо МВіА зменьшило дофінансуваня. Тото так направду доторкнуло вшитки меншини в Польщі. Секретар Наталя Гладик ціж вказала, што Уряд маршалковскі Підкарпацкого воєвідства не дав пінязів на «Лемківский кермеш» в Вільхівци, а в минулим році всперав тото свято.
Голова ОЛ Стефан Клапик подякував вшитким з заряду, але і підкреслив іменно, за вспівпрацю та за щире відданя для організації.
В дальшій частині заряд задумував, які реалізувати проєкти на тлі зменьшеня дофінансуваня. Тут докладни порівнаня з 2017 роком вказав член президії Еміль Гойсак. Він представив ціж, як виглядают приготуваня до XXVII «Лемківского кермешу» в Вільхівци, на який обмежено вспертя зо страни державної і самоурядової влади польскої. Длятого він підкреслив, што треба добрати відповідню кадру до організуваня, яка би помогла створити програму «кермешу». Аби тото осягнути, треба скликати гурток ОЛ в Вільхівци, штоб її члени знали, які є реальні фінансови можливости на організуваня «кермешу». При темі «кермешу» в Вільхівци оцінено акцію порядкуваня цмінтерів през молодь з нашой школи в Лігниці. В минулим році наша молодь порядкувала цмінтері. Приїзд поєднала з виступами артистичнима на вільхівецкому «кермешу». Тут я, як відповідальний ціж за тоту акцію, запропонував, колі є менше фінансового вспертя влади, єднак штоб акція ціж била в тим році. Нехай молодь відвідає цмінтери і церкви на вигнаню. Моя пропозиція – то православна парохія в Зимній Воді і дві парохії греко-католицкі в Заменицах і Патоці. Хцу вказати молодим людям, де нас виселено і яки по виселіню є перши сліди на Заході. Тима першима слідами билі і сут до гнеска гроби перших свідків вигнаня. На них є автентични, часто неспольщени назвиска та преде вшитким стародавні імена, які свідчат, што люди тих хрещено на Лемківщині. Хай молоди люде знают в року 70 річниці Акції «Вісла», што вигнанці-виселенці по 1947 році барз хтілі жити блиско себе, штоб хоц кус чути ся як вдома. Головна управа схвалила тоту пропозицію та обіцяла фінансове вспертя.
Тота тема впровадила до найвекшого проєкту ОЛ од років – організуваня «Лемківскої ватри» в Ждини. В тим році буде вона ювілейна – 35, але і повязана з 70 річницьом ганебної Акції «Вісла».
Головна управа хвилином тиши віддала честь потерпілим в Акції «Вісла». Тим вшитким, які билі в вагонах, в концтаборі в Явожні та розшмарени по понімецких селах, де мусіли жити в страху, котрий для деяких бив кінцьом лемківства, але для векшости – пробом віри в свою любов до Лемківщини та цілой спадщини з часів Кирила та Мефодія і Київской Руси.
Заряд так скоро віддав голос памяті про Акцію «Вісла», бо так направду шикуваня до нашого вигнаня билі роблени довго скоріше. Лем тото штучне оскаржиня про вбивство Свєрчевского використано, штоб затерти правду. Вшитки знаме од поколінь тоти слова польских вояків: «Nie pójdziecie na Wschód, to pójdziecie na Zachód. Innej drogi dla was nie ma».
Стефан Гладик власне дав пропозицію, штоб на двірцях, де нас виганяно в 1947 році, билі таблиці про тоту подію. Він ціж пригадав недавно померлого, відданого діяча на західній Лемківщині Пилипа Іконяка. Потім забрав голос голова ОЛ Стефан Клапик, котрий привитав пана Владислава Грабана та запропонував йому биті старостом тогорічної «ватри». Вшитки поперли тоту пропозицію, а сам пан Владислав згодився стати старостом XXXV «Лемківскої ватри» в Ждині. Покликано ціж організацийний комітет «ватри», до котрого вошлі вшитки члени заряду. Дальше пропонувано заслужених до відзначень (у зв’язку з Акційом «Вісла») та задумувано, што буде на «ватрі». Аде тут, думам, не вшитко треба писати, штоб ватряне кус іхали до Ждини з почутям цікавости. Напишу лем, што буде кус старе і нове.
В справах різних порушено праці Марюша Гумецкого «Ludność ukraińska na Łemkowszczyźnie w latach 1939 – 45».
Засіданя мало барз дуже тем та рішень, яки напевно буде видно в тим році. Але найвекшом мрійом ОЛ є, штоби медже нами било почутя єдности в тим 70 році нашой спільной трагедії і штоб ми дали того свідоцтво на 35 «ватрі» в Ждини. ■
