Заспіваймо разом: «Раз, два… – УКРАЇНА-A-A!!!»

Ігор ЩербаПОДІЇ№38, 2015-09-20

Польська столиця цього року двічі резонансно заговорила про незалежність України. Уперше 23 і 24 серпня, саме у день національного свята – Дня Незалежності України, коли-то багатолюдно та багатоголосо загомонів варшавський культурний центр «Форт Сокольницького», молебні в церквах обох конфесій, мітинг-концерт біля пам’ятника Т. Шевченка. Організатори всіх заходів були приємно вражені кількістю варшав’ян, що сюди прийшли (про це у 36 номері «Нашого слова»).

«Bozhyk Band» i «Gary Guthman Jazz Quartet» – cаме вони дарували глядачам в День Незалежності прекрасне, радісне шоу. Фото прес-служба Олександра Божика
«Bozhyk Band» i «Gary Guthman Jazz Quartet» – cаме вони дарували глядачам в День Незалежності прекрасне, радісне шоу. Фото прес-служба Олександра Божика

Оскільки за першим разом заходи, приурочені до Дня Незалежності України, проходили просто неба, за другим разом, 3 вересня, до варшавської національної філармонії на запрошення Посольства України в Польщі прибули представники дипкорпусу, духовенство, VIP-особи зі світу культури, політики, представники української громади. Можна було зустріти тут також тих, кого годилося б назвати друзями української справи у Польщі, тобто колишніх опозиціонерів, науковців-українознавців, журналістів, бізнесменів.
Кожного, хто заходив у сановні, відомі в Польщі з найпрестижніших подій та концертів історичні приміщення Національної філармонії, привітав посол України в Польщі Андрій Дещиця: «У 1991 р. ми раділи, що мирним шляхом отримали незалежність. Натомість нині ми платимо велику ціну за нашу європейську тотожність та незалежність. Платимо найвищу ціну – людське життя», – констатував посол А. Дещиця. Однак він, як господар цього свята, повівся так, як запорозькі козаки, за принципом: «Браття, нумо киньмо лихом об землю»!
Засвідчують про це його привітальні слова, спрямовані до глядацького залу філармонії: «Кримом (поки що !..) не володіємо, однак тост за Незалежну Україну годиться піднести і вином з Одещини»!
Після такого експозе хтось, хто сподівався, що перед глядачами першої в країні сцени вийде монументальний український «заслужений» або «академічний» колектив, розчарувався! Присутні більше як дві години були учасниками радісного сучасного українсько-польсько-американського шоу. Час проминув, мов блискавка.
Але знову-таки треба мені повернутися до початку дійства. Спочатку, як годиться в кожному традиційно українсько-козацькому патріотичному заході, має бути гімн, а коли ми в Польщі – тоді обидва державні гімни. Прослухавши один за одним «Ще не вмерла України…» та «Jeszcze Polska nie zginęła», відчуваєш близькість долі обох народів.
З сусідських рядів я почув шепіт: «Невже тут на сцені ОЦЯ Руслана»? Так, це була вона, Руслана Лижичко – зірка Євробачення, берегиня Майдану, волонтерка АТО, міжнародний лобіст України. Вона, а опісля соліст Даміан Вільма навперемін виконали оба національні гімни.
Були ще два зворушливі моменти в цьому святі: посол А. Дещиця представив присутнім двох бійців, одних із багатьох, які в Польщі проходять процес реабілітації від поранень, що їх зазнали на фронті в боротьбі з російською нашестю на сході України.
Вдруге публіка стала на ноги, щоб бурхливими оплесками подякувати всім тим, кому посол А. Дещиця дякував (людям, фірмам та організаціям у Польщі) за те, що сприяють Україні, збирають та передають в Україну гуманітарну допомогу. Тут посол теплими словами назвав, зокрема, українську громаду в Польщі.
Ще одним зворушливим моментом перед початком концерту була виставка ікон, що їх розписано на дошках ящиків від снарядів та на полотні кольору хакі, або маскуючих сітках. Виставка знаходилась у фойє філармонії. Подумалося мені, що ікона, написана на предметах, які несуть смерть, заперечує війну і насильство, несе за собою пацифістичний маніфест.
Однак не можна було занадто довго піддаватися філософським роздумам, коли тим часом чи не всю знизу доверху Національну філармонію здолала «вибухівка», яку створила суміш американського джазу та українського фольклору, що їх детонатором були польсько-американський трубач-віртуоз Ґарі Ґутман та віртуоз-скрипаль з України Олександр Божик. Зі сцени лунали джазові композиції леґендарного американського музиканта Люї Армстронґа, класична музика в сучасній обробці.
Дует у складі двох шоуменів, тобто Ґарі Ґутман та Олександр Божик, розігрів так публіку, що за одним кивком смичка чарівної скрипки українського віртуоза публіка ентузіастично піднімалася з місць, щоб разом з ним вигукнути на честь святкових заходів: «Раз двааа – УКРАЇНААА!!!».
Фінальна сцена дійства з участю вокалістки Оксани Мухи, яка виконала українську народну пісню «Ой, мамо, люблю Гриця», викликала всеохопну ейфорію! Хто не вірить – хай гляне на сайт : www.facebook.com/OleksandrBozhyk.
В такому настрої і закінчилося в столиці Польщі міжнародне свято на честь незалежної України.
Опісля прийшов час, який у дипломатичній мові називається «коктейль», себто кулуарні зустрічі за почастунком, неофіційні розмови у фойє філармонії. Тут багатолюдна, багатонаціональна, колоритна маса людей (чи не кожен з келихом згаданого послом одеського вина) розлилася по всіх куточках філармонії, щоб у своєму гурті піднести тост за Україну.
Я, у свою чергу, зустрівши у вестибюлі Ігоря Хранюка, згадав, що 20 років раніше в цьому ж престижному залі з участю першої ліґи польських музикантів-філармоністів ми провели благодійний концерт «Дітям Чорнобиля». Виступали тоді музиканти першої ліґи польських виконавців. Тоді Фундація української культури, Об’єднання українців у Польщі та Українське лікарське товариство провели акцію збирання фондів, а потім провели лікування та реабілітацію 1500 дітей з району Чорнобиля, які були заражені вбивчою радіацією. Дітей приймали у своїх домівках українці, що проживають у різних реґіонах Польщі.
Як у той невідрадний час, так і сьогодні чинимо, приймаючи постраждалих бійців з фронту на сході України, ми знову-таки показуємо всьому світу, що ми завжди у хвилини скрути стоятимемо на боці України.
Нічого дивного, що один з фестивалів української культури має клич «VIVA UKRAINA!» Отож у день її свята разом повторімо: «Віват, наша Україно!» ■

***
Годиться сказати більше про учасників свята:
«Bozhyk Band» – колектив, лідером якого є Олександр Божик, український віртуоз скрипки. Він у своїй творчості поєднує різні музичні жанри – класичну музику, рок-музику, стиль етно.
«Gary Guthman Jazz Quartet» – леґендарний польсько-американський трубач, композитор. Виступав разом з найбільшими симфонічними оркестрами світу.
У фойє Національної філармонії були такі мистецькі виставки :
«Львівський аванґард. Пікторіалізм». Тут картини визначних митців, представників українського аванґарду, зокрема Андрія Сагайдаковського, Володі Костирка, Терези Барабах, Олега Перковського.
«Тіні забутих предків». Катерина Косяненко представила ряд картин, інспірацією яких була одноіменна повість Михайла Коцюбинського та фільм Сергія Параджанова.
«Виставка ікон». Софія Атлантова та Олександр Клименко показали ряд ікон з використанням воєнної атрибутики – ящиків від патронів, маск-халатів.
«Обличчя свободи. Майдан». Тут ряд фотографій Ігоря Гайдая.
Варто нам запам’ятати імена цих творців, про них напевно ще почуємо. (іщ)

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*