(пл)ПОДІЇ№43, 2013-10-27

На внутрішньому дворику Академії мистецтв у Варшаві протягом жовтня можна переглянути виставку фотографій «Покинуті-урятовані: греко-католицькі церкви південно-східної Польщі». Завдяки ремонтам деякі церкви сьогодні функціонують, але є й такі, які потрібно негайно рятувати. Цю ситуацію 10 жовтня на науковій конференції в Академії мистецтв у Варшаві обговорювали працівники державних інституцій та неурядових організацій.

«Ми завинили перед тими людьми, яких спіткала драма після ІІ Світової війни. Багато їхніх церков перестало існувати. Безсумнівно, винна в цьому Польська держава, адже не вберегла цю спадщину», – заявив під час конференції Маріуш Чуба, заступник голови Національного інституту спадщини (пол. Narodоwу Instytut Dziеdzictwa).
Унаслідок примусових виселень з території південно-східної Польщі, церкви втратили своїх опікунів, якими були місцеві українці. Саме тоді більшість церковних об’єктів була приречена на занепад.
«Знищені людьми та плином часу, з культурного краєвиду Низьких Бескидів, Перемищини та Замойщини зникли старовинні церкви і дзвіниці. Заросли старі цвинтарі, а так звані невідомі винуватці розбивали надгробки й придорожні камені тільки тому, що були руські», – сказав Богдан Мартинюк, член Громадської комісії опіки над пам’ятками церковної архітектури.
Після 1947 р. на території колишнього Кросненського воєвідства перестало існувати 65% церков, натомість у Перемиському – 55%. Серед них було багато особливих пам’яток архітектури. Здається, урятувати більшість з них було радше неможливим, оскільки цього не передбачало тодішнє законодавство.
«Політична влада в Ряшеві 1956 р. заборонила розбирати залишені церкви. Однак заборона тривала тільки три роки. Пізніше ті об’єкти служили для інших цілей», – зазначав Ярослав Ґемза, працівник замку-музею в Ланцуті.
Також не здійснено задуму з 60-х років зробити територіальний заповідник у Бескидах, на території якого були б покинуті церкви. Ситуація змінилася щойно в 90-ті роки, коли греко-католицька церква у Польщі змогла функціонувати в, так би мовити, нормальних умовах, проте для деяких церковних об’єктів було вже запізно.
Крім церков, які стали власністю римо-католиків, існує ще кількадесят об’єктів, які вдалося урятувати, оскільки вони були внесені до переліку культурної спадщини. Ремонти деяких церков затягнулися навіть на кілька років. Стільки часу займає опрацювання документації та пошук коштів на ремонт і реставраційні роботи. Таким чином церковні споруди сьогодні існують, зокрема, в Корчмині, Лопенці, Великих Очах чи Радружі, де при нагоді реставрації церкви й дзвіниці ремонтують і колишній будинок «Просвіти». До порятунку церковних будівель підключалися й неурядові організації. Колишня церква в Наролі сьогодні є Виставково-культурним центром. Здається, цей церковний об’єкт сьогодні існує лише завдяки тому, що він змінив свою функцію. Інший спосіб урятувати споруду – перенести її в нове місце. Як, наприклад, з Купної (Підкарпатське воєвідство) до Ґодкова (Вармінсько-Мазурське воєвідство) перевезено і реконструйовано церкву з XVIII ст.

Варто зауважити, що з’являються й міжнародні проекти. Завдяки праці групи польських й українських експертів, які підготували транскордонну заяву «Дерев’яні церкви польських та українських Карпат», у червні цього року 16 церков з території Польщі та України були внесені до переліку Світової спадщини ЮНЕСКО. У список включено по 8 церков із території обох держав.
«Звичайно, кожен, певно, хотів би, щоб у список потрапила його рідна церква. Ми не вибирали найстарші чи найгарніші церкви, бо хотіли показати об’єкти, які різняться своєю архітектурою. І найбільше нас повинно тішити те, що було з чого вибирати», – підкреслив Маріуш Чуба. Однак такий широкий вибір існуватиме недовго, вважає Пйотр Переплись, який на конференції показав фотографії покинутих святинь.
«Уніатські церкви, які мені вдалося побачити в цьому реґіоні Польщі, сьогодні заховані десь між деревами. Здається, робиться все для того, щоб їх просто ніхто не бачив, щоб про них забули. Шкода, що ніхто не дбає про ці церкви. Це остання нагода їх урятувати», – сказав науковець.
***
д-р Моніка Жепєєвська, організатор конференції та виставки:
«Вірю, що порятунок можливий для кожної покинутої церкви. Тому виставка, яку можна переглянути на внутрішньому подвір’ї Академії мистецтв у Варшаві, презентує всі теперішні церкви на історичній території греко-католицької Перемиської єпархії. Сьогодні вони не виконують жодної функції і є залишеними без опіки. Таких церков щонайменше 35. Більшість із них належить Фондові державного майна (пол. Skarb Państwa), а декілька – римо-католицьким парафіям. Проте, якщо сьогодні навіть провести ремонтні роботи в цих об’єктах, як, наприклад, у церкві в Мощанці, то потім треба знайти для церкви призначення й опікунів, які доглядали б за нею. Якщо цього не буде здійснено, то ремонту не вистачить на довгий час.
На виставці представлені споруди, які вдалося урятувати завдяки людям, яких не відштовхнули різні перепони. Технічний стан деяких церков, наприклад, у Лопенці, Корчмині, свого часу багато осіб оцінювало як безнадійний, однак ці храми вдалося відремонтувати, і сьогодні вони не стоять пусткою.
На виставці показуємо 16 святинь, які колись були покинутими й занепалими, а тепер вони відремонтовані і знайшли своє призначення. Ці церкви були відновлені кільканадцять років тому, а деякі проходять ремонт сьогодні».

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*