Григорій Сподарик ■ ПОДІЇ ■ 2012-02-24
Верховна Рада України 9 лютого ухвалила закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо закордонних українців”. Документ, зокрема, визначає права, свободи й обов’язки закордонних українців. Має також на законодавчому рівні затвердити принципи співпраці державних органів з українською діаспорою. Проте експерти відзначають, що закон повторює ряд чинних вже вреґулювань.
{mosimage} Пропонується
Прийнятий закон говорить про принципи спів праці з закордонними українцями, серед яких основні такі: розв’язання проблем становлення та консолідації української нації; обов’язковість задоволення національно культурних і мовних потреб закордонних українців; взаємне збагачення надбаннями духовної та матеріальної культури; взаємодія з іншими державами у сфері забезпечення прав і свобод закордонних українців на засадах обов’язковості дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зокрема невтручання у внутрішні справи інших держав; паритет у забезпеченні іноземними державами та Україною прав і потреб закордонних українців та національних меншин в Україні. Відповідно до положень закону, має бути створений центральний орган виконавчої влади з питань співпраці із закордонними українцями.
Крім цього, у документі зазначено, що задоволення національних, культурних і мовних потреб закордонних українців та захист їхніх прав в інших державах становить невід’ємну частину української зовнішньої політики. У законі є також положення про те, що за видатні заслуги перед Україною закордонні українці можуть бути нагороджені державними нагородами України.
Виключено
Декілька пропонованих вреґулювань з первісного проекту закону не потрапило в його остаточний варіант. Зникло положення, в якому говорилося про те, що Кабінет Міністрів України розробляє й затверджує програму повернення й облаштування закордонних українців на історичній батьківщині. В цьому ж записі пропонувалося також, щоб Верховна Рада України щорічно передбачала кошти для виконання цієї програми в державному бюджеті України. Під час обговорення закону щодо закордонних українців відзначалося, що програма повернення вимагатиме значних коштів, і тому повинна бути схвалена у формі окремого закону. “Справа в тому, що ми маємо мислити стратегічно. І не весь час Україна буде лежати в руїні. Доведеться нам все таки розробляти і законодавство, і програми по поверненню українців в Україну”, – говорив депутат Іван Заєць з Української народної партії, який пропонував усе ж таки не викидати з закону положень щодо повернення.
У процесі підготовки законопроекту до другого читання були виключені вреґулювання, що спрощують процес отримання закордонними українцями українського громадянства. Зараз це може відбутися на основі закону “Про громадянство України”, проте пропонувалося звільнити закордонних українців від обов’язку безперервного проживання на території України протягом останніх 5 років. До вреґулювань щодо громадянства не потрапила також пропозиція, щоб не вимагати від закордонних українців наявності законних засобів для існування.
Повторення
Деякі українські високопосадовці наголошували в мас медіа, що закон сприятиме задоволенню ряду потреб закордонних українців, дозволить на системне співробітництво та зламає стереотип, за яким українців з діаспори над Дніпром сприймають наче сиріт. Не лише досвід минулого, але й висновки експертів підказують, що такі сподівання щодо нового закону не конче мусять виправдати себе. Головне науково експертне управління, що є дорадницьким органом Верховної Ради, оцінюючи закон, відзначало: в ньому повторюється ряд вреґулювань, які вже існують. Це, зокрема, стосується питань громадянства, освіти чи права на працю або діяльність в організаціях. Справу державних нагород також не потрібно було виносити в новому акті, бо це вирішене Законом України “Про державні нагороди”. В оцінці експертів, у новому законі не треба було повторювати основних принципів співпраці з діаспорою, бо про них говорить хоча б Конституція України (наприклад, такий її запис: “Україна дбає про задоволення національно культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави”).
У надзвичайну ефективність закону сьогодні важко повірити також з огляду на експертну оцінку, яка звучить: “декларативний стиль викладення окремих положень” і брак додатку у вигляді стосовного фінансово економічного обґрунтування, в якому будуть пропозиції щодо покриття витрат. У пояснювальній записці до закону відзначалося, що реалізація його положень не вимагатиме додаткових видатків із державного та місцевих бюджетів. Проте експерти нагадують, що підтримувати українське навчання за кордоном, організовувати семінари та надавати технічну допомогу без відповідних коштів – неможливо.
“Наше слово” №9, 26 лютого 2012 року {moscomment}
