Закон посварить сусідів?

Григорій СподарикПОДІЇ№17, 2015-04-26

Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання організацій, які боролися за незалежність України у ХХ ст., серед яких є теж Українська повстанська армія. У Польщі прийняття закону викликає неоднозначні контроверзи.

Отримали правний статус

Сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ (1918 р.). uk.wikipedia.org
Сотня січових стрільців під час військової підготовки. Київ (1918 р.). uk.wikipedia.org

Закон прийнято на засіданні парламенту України 9 квітня 2015 р. За його схвалення проголосували 271 з-посеред усіх 450 депутатів Верховної Ради. Проект закону виніс на засідання син командира УПА Юрій Шухевич.
Згідно з цим законом, усі люди, які боролися за незалежність України у збройних, парамілітарних, підпільних, політичних організаціях чи вели цю боротьбу індивідуально, визнані борцями за незалежність України. Закон передбачає визнання таких організацій, як Союз визволення України, Українські січові стрільці, Українська Народна Республіка, Гетьманат, Західна Українська Народна Республіка, партизанські і повстанські загони Наддніпрянщини, Карпатська Січ, Українська повстанська армія, Організація українських націоналістів, Сойм Карпатської України, Українська Гельсінська спілка тощо.
«Держава визнає, що борці за незалежність України у ХХ столітті, які визначені у статті 1 даного закону, відіграли головну роль у відновленні Української державності, яка була проголошена Актом 24 серпня 1991 року, що є основною передумовою надання правового статусу та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті».

м. Галич, Україна, 2003. Відзначення 750-річчя коронації Данила Романовича Галицького. Фото Юрія Гаврилюка
м. Галич, Україна, 2003. Відзначення 750-річчя коронації Данила Романовича Галицького. Фото Юрія Гаврилюка

Таким чином, Україна може визнати військові відзначення і нагороди, надані захисникам Батьківщини. Крім того, Українська держава може визначити борцям за незалежність соціальні ґарантії і пільги, а також державні нагороди. В законі вказано: «Публічне заперечення факту правомірності боротьби за незалежність України у ХХ столітті визнається наругою над пам’яттю борців за незалежність України у XX столітті, приниженням гідності українського народу і є протиправним».
Верховна Рада 9 квітня 2015 р. ухвалила теж Закон про заборону пропаґанди комуністичного і нацистського режимів в Україні. Ним заборонено прославляти комунізм, публічно заперечувати злочинний характер комуністичного та нацистського режимів, використовувати символіку відповідних партій і популяризувати їхніх героїв.
Відповідно до цього закону, належить перейменувати вулиці і населені пункти, названі на честь представників комуністичного режиму – героїв радянського минулого.
Серед названих у законі населених пунктів є зокрема місто Червоноград, якому має бути привернута колишня назва Кристинопіль, з околиць якого 1947 р., в рамках Акції «Вісла» були депортовані українці (сьогодні проживають у Польщі на території Поморського та Західнопоморського воєвідств).
З публічного простору має бути вилучена символіка СРСР і нацистської Німеччини.
Крім того, у так званому «декомунізаційному пакеті», який прийняла Верховна Рада, є теж закон, котрий передбачає відкриття архівів репресивних органів комуністичного режиму.

Польські МЗС, ІНП: «Це не провокація»
Закон прийнято цього самого дня, коли в парламенті України виступав президент Польщі Броніслав Коморовський. Над Віслою зразу же пролунали голоси, які вважають ганебним прийняття цього закону, а саму ситуацію – ляпасом президенту Польщі.
«Прославляння УПА і прийнятий закон, який визнає спеціальну роль УПА в історії України, і визначає, що на його підставі можна карати всіх, хто вважає, що УПА – це злочинна організація, причетна до геноциду, є ганьбою. Це ляпас польській державі і президенту Коморовському», – сказав польським ЗМІ Томаш Каліта, політик Союзу лівих демократів (SLD). Однак не всі так думають. Міністр закордонних справ Польщі Ґжеґож Схетина в інтерв’ю тижневикові «Ґазета виборча» відносно ухвалення цього закону заявив:
«Це не була провокація з боку українців, цей закон прийнято, зрештою, з пакетом інших історичних законів про дні пам’яті жертв ІІ Світової війни і відкриття доступу до комуністичних архівів».
За словами польського міністра, в прийнятому законі не було згадки про підрозділи, які співпрацювали з нацистами, як-от батальйони «Роланд», «Нахтіґаль» чи дивізія СС «Галичина».
«Там згадано назви кількох десятків організацій, які вписуються в незалежний рух з часів І Світової війни до 80-х років минулого століття. Україна шукає свою історичну ідентичність, це треба постаратися зрозуміти. Президент Коморовський під час свого візиту в Київ не приховував, що полякам та українцям треба ще переосмислити складні моменти польсько- української історії. Це вимагає з нашого боку терпеливості і часу. Перед Україною стоїть тепер важливе завдання – протистояти російській аґресії і реформувати державу», – заявив міністр.
До справи віднісся в польських медіа і голова Інституту національної пам’яті Польщі (поль. IPN) Лукаш Камінський. Він ствердив, що Польща вже довший час рахувалася з тим, що українці хотітимуть визнати УПА.
«Важко було б вважати, що це випадок. Польща зараз у дуже скрутній ситуації. З одного боку, ми підтримуємо зміни в Україні, її прагнення бути у Євросоюзі. Проте не можемо погодитися з відхиленням від правди про волинський злочин, а також правди про злочини Української повстанської армії», – говорив у Польському радіо Л. Камінський. На думку голови ІНП, найкращим шляхом до розв’язання конфліктних питань у польсько-українській співпраці є діалог, отже в цій справі багато що треба зробити. «Ми ще не подолали цього болісного етапу змагань з важким минулим», – зазначав голова ІНП.
Сатисфакція і занепокоєння
«Мені бракувало слів, коли я про це довідався. З великою сатисфакцією прийняв цю інформацію», – зізнається Йосип Мица, засновник і голова Спілки українців-політв’язнів сталінського періоду, колишній воїн УПА, який сьогодні проживає на Кошалінщині. «Я чекав на це багато років. Мені не йдеться про жодні привілеї, пов’язані з цим, я просто тішуся, дуже тішуся, що дожив цього моменту».
Тішиться теж І ван Купич, який проживає на Мазурах.
«Для таких осіб, як я чи інших мені подібних, які боролися за визволення України, це найсуттєвіший закон, який схвалила влада України. Але загалом прийняті закони – це щойно початок для того, щоб розкривати перед молодшими поколіннями історію держави. Після підписання закону президентом України про визнання різних організацій борцями України, їх включають до історії держави, – говорить І. Купич, який як кільканадцятилітній хлопець був у рядах УПА. – Таких, як я, у Польщі лишилося вже небагато» – додає І. Купич.
За інформацією Й. Мици, сьогодні у всій Польщі живими залишилося, може, 20 чоловік, які воювали в рядах УПА. На думку засновника Спілки українців- -політв’язнів, прийнятий закон не вплине якось на погіршення відносин між поляками та українцями. «Без огляду чи цей закон про визнання, зокрема УПА, як борців за волю України прийнято б, чи ні, то думаю, ті люди, які мають у Польщі неґативне ставлення до наших українських справ, такими й лишилися б, – вважає Й. Мица.
Проте новоприйнятий українським парламентом закон про надання, зокрема, Українській повстанській армії та її діяльності характеру національно-визвольної боротьби і присутність цього же дня у Верховній Раді України президента Польщі викликали обурення президента міста Перемишля Роберта Хоми, який написав листа до Броніслава Коморовського: «У мене та в багатьох жителів Перемишля викликав занепокоєння, а навіть протест, той факт, що на цьому самому засіданні Українського Парламенту схвалено закон, який визнає членів Української повстанської армії „борцями за незалежність”, тих, хто відповідає за злочини на Волині. В Перемишлі живе багато людей, які пам’ятають не тільки жорстокість, якої допустилися члени УПА, але когось з їх родин ті „бійці за незалежність” замордували». Дальше президент Перемишля зазначає: «Жалію, що таке рішення було прийняте в Українському Парламенті у день візиту Пана Президента, тому що у відчутті моєму, а також багатьох людей, які донесли мені свої зауваження, це не сприяє польсько- українським відносинам, а навіть прочитується це, як мовчазна згода польської влади на рішення українських депутатів. Наші відносини з сусідом з-за східного кордону повинні спиратися на історичній правді, тому повинні вміщати теж ці трагічні події, а пропущено їх з причин, яких не розумію, і це викликає моє обурення».
Поки що нема інформації, щоб бурґомістри чи президенти якихось інших міст виходили з подібними заявами. Тому можна вважати, що 25 років після визнання України Польщею та іншими державами, дивлячись на дозрілі та багатовимірні міждержавні стосунки, прийнятий закон не стане приводом до міждержавної кризи. І не повинно це вплинути на українсько-польські відносини в Польщі, хоч треба сказати, що всякого роду ситуації, які були, наприклад, у Перемишлі (афера з українськими студентами, які зробили собі фотографію з червоно-чорним прапором, афера з українськими прапорами, вивішеними на адміністративному будинку міста), звичайно, працюють як неґативний піар для українців і можуть погано відбитися на українській громаді в Польщі. ■

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*