Задля спільного добра

Розмовляла Анна ВінницькаГРОМАДА№35, 2015-08-30

Розмова з головою ланки ОУП у Старґарді Романом ЗАГОРОДОЮ

Анна Вінницька: Нещодавно українці Старґарда організували відпочинок майже для 50-особової групи дітей та їхніх опікунів з Волині. Крім відпочинку, на дітей і молодь чекала велика гостинність і жертвенність мешканців міста, які на десять днів узяли на себе опіку над дітьми, обдаровуючи гостей не лише теплом, а й великою щедрістю. Це радує тим більше, що українська громада у Старґарді невелика, а взялася до великої справи.

Роман Загорода разом з дітьми з Волині. Фото Тамари Зубенко
Роман Загорода разом з дітьми з Волині. Фото Тамари Зубенко

Роман Загорода: Підготовку до проекту ми почали ще минулої осені, оскільки саме тоді я довідався, що цього року на нашому терені ніхто не організовуватиме відпочинку для дітей з України. Тому ми й вирішили запросити дітей до Старґарда. Співорганізатором проекту була місцева греко-католицька парафія, парох якої активно включився на фінальному етапі заходу. Відмінність нашого проекту полягала насамперед у тому, що ми не користувалися великими коштами маршалківської адміністрації чи якихось інших державних установ та фондів. Потрібні гроші для прийняття дітей ми зібрали від самоврядних структур, бізнесових кіл та індивідуальних жертводавців. За посередництвом нашого проекту ми хотіли, з одного боку, допомогти потребуючим дітям, а з другого – згуртувати місцеві середовища навколо ідеї допомоги Україні, яка страждає внаслідок російської аґресії. І це вдалося успішно зробити. Через рік, можливо, повернемося до акції організування літнього відпочинку для дітей з України.
В організування відпочинку дуже активно включилися владні структури Старґардщини як на рівні повіту, так і міста. Старґардський староста всього після двох-трьох хвилин розмови зі мною надав дітям безкоштовний нічліг і рекламував проект серед ґмін повіту, які згодом давали нам допомогу. Подібно прореаґував президент міста Старґарда. з його доручення дітьми займалася віце-президент міста Єва Сова, яка дуже емоційно підійшла до справи.
Не можна не згадати й українців нашого міста, які дуже активно взялися до діла. Щоб когось не обминути, не буду називати прізвищ, але я дійсно міг розраховувати на велику підтримку українців. Крім того, на першому етапі проекту, тобто під час його мериторичної підготовки, допомогу нам дав Щецинський відділ ОУП, який теж фінансово підтримав наш проект.
Перебуванню дітей у Старґарді сприяли й інші установи Римо-католицької та Греко-католицької церков, у тому наш Карітас в особі о. Роберта Роси. При нагоді, «нашим» автобусом поїхала в Україну чергова допомога від Карітас вартістю 7 тис. зл., в тому військові медикаменти.

Українська громада в Старґарді не надто велика, а все ж бачимо в останні роки пожвавлення культурного та суспільного життя українців. Варто згадати хоча б популярний «Фестин на вулиці Магічній», вже роками організовуваний, у якому беруть участь українці, а також завершення в місті будови греко-католицької церкви.
На пожвавлення культурного життя українців так само працювали мої попередники, серед яких – Івона Марцішак. Власне за її головування розпочався своєрідний вихід нашого середовища назовні. Культурні заходи, які ми організували, показали нас на фоні усього Старґарда. Ми перестали закриватися тільки у своєму середовищі. Натомість я намагаюся ще більше збагачувати наші культурні та інші пропозиції.

Близькість Старґарда до Щецина часом заважає, оскільки прикриває вашу діяльність, однак гурток намагається вирізнитись. Які ваші плани на найближчий час?
Ще нема навіть року, відколи я став головою ланки. На цьому етапі за найбільший свій успіх вважаю з’ясування питань щодо передання освітньої субвенції учням, які вчаться у Міжшкільній групі навчання української мови. Мені допомагали й інші члени управи, зокрема Оксана Палчинська, вчителька української мови Івона Марцішак, а також Данута Іваницька-Жванська, яка писала відповідні листи, і д-р Григорій Купріянович, який був нашим консультантом. Тепер видавання цих грошей узгоджують з нами, як це діється хоча б у Лемборку, Битові чи Щецині. Вчителька української мови для навчання мови має окремий клас з мультимедійною таблицею, школа купила для неї нотбук. Крім того, ще є гроші на закупівлю української літератури та народних костюмів для дітей. Мене запевнили, що це не одноразова акція, так відбуватиметься завжди.

Перед якими викликами стоїть нині старґардська громада?
Ми не надто велика громада, українців у Старґарді – приблизно 100 осіб. Наша діяльність практично зосереджується на праці з дітьми у Міжшкільній групі навчання української мови, оскільки в нас нема студентів чи багато молоді понадгімназіальної. В узгодженні з греко-католицькою парафією тепер хочемо дещо переформатувати нашу культурну діяльність. Досі ми брали участь у згаданому «Фестині на вул. Магічній». Це відбувалося так, що за отримані від міста гроші ми мали можливість запросити український ансамбль, який брав участь саме в цьому заході. І все ж, «на вул. Магічній» українців надалі буде видно хоча б через наш стенд, який ми багато років підготовляємо на фестин. Просто не хочемо далі фінансувати міського заходу міськими грошима, які можна використати для кращої популяризації української культури.
Зараз за рахунок цього фінансування хочемо організувати власний культурний захід, за який будемо відповідати від початку до кінця. Мріється нам, щоб напередодні Великодніх свят організувати у Старґарді концерт великопосної музики – подібних заходів дуже мало, тому до співпраці запросимо ланки з Ґоленева, Інська чи Ґожова-Великопольського.

У Старґарді культурне життя зосереджується теж навколо місцевої греко-католицької церкви, яка відіграє тут велику роль, тим більше, що в місті нема відповідної домівки ОУП, у якій українці могли б зустрічатися.
Справді, наша громада у своїй більшості за конфесією належить до Греко-католицької церкви. Православних родин усього декілька, вони не надто активні, однак намагаюся їх гуртувати. Отже греко-католицька парафія відіграє тут велику роль. У громадську діяльність активно залучається парох о. Руслан Марцішак, жінка якого головувала місцевому гурткові ОУП шість років. На жаль, з огляду на поганий технічний стан будинку ми мусили відмовитися від попередньої нашої домівки. Потім нам приділено маленький зал в одному з Будинків культури, проте ми постійно ведемо переговори, щоб українцям надали більше приміщення. Це один з пріоритетів моєї праці на найближчий час. У Старґарді є також відносно велика група заробітчан з України, на наші богослужіння приходить десь 20 осіб, але їх значно більше. Хотілося б, щоби й українці з України мали місце, де могли б зустрічатися і водночас інтеґруватися з нами, щоб вони не загубилися в польськомовному середовищі. ■

Поділитися:

Коментарі

  1. Десять днів пролитіли як одна мить. І все завдяки вмілій організації, цікавому та змістовному наповненню, теплому прийому і неприхованій увазі, доброті та щирості усіх учасників проекту.
    Дякую Вам усім, кому небайдужа доля дітей України , за подаровані хвилини радості, захвату, щастя. Доземний уклін за Вашу щирість та добро.

  2. Ковельський центр допомоги волинським солдатам та їх сім'ям :

    Ми, волонтери з України (Волинь, місто Ковель) дякуємо за співпрацю українцям Старґарда та за надзвичайно теплий, родинний прийом групи 43 дітей з Волині, яким на плечі навалився важкий тягар війни… Цим дітям потрібна наша підтримка задля повернення до нормального життя – життя без страху за втрату батька, без думок про війну, задля повернення їх до ДИТИНСТВА – і ВИ РАЗОМ допомогли їм у цьому!!!
    Ці діти повернулись додому ІНШИМИ – щасливі, сповнені емоцій, радості!!! БАТЬКИ ВДЯЧНІ ВАМ УСІМ ЗА РАДІСТЬ ЇХ ДІТЕЙ!
    А МИ, ВОЛОНТЕРИ, ЩАСЛИВІ ЩО ВСЕ ВДАЛОСЬ! ЛЮДИ НА ЗЕМЛІ – ЦЕ РУКИ БОГА!
    Дякуємо ВАМ УСІМ за підтримку, допомогу та небайдужість до складної ситуації на землі неньки України!!!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*