(пл)ГРОМАДА2012-08-25

{mosimage}

Однією з незмінних речей у хорі – як колись, так і сьогодні, – є почуття гумору.
Те, що в хорі буде весело, знали вже від першої репетиції. Коли 1972 р. хористи вперше з’їхалися до Сьрудборова, серед занять, які для них проводилися, було навчання нотного запису й читання нот. Учитель пан Ярмолович дав хористам завдання – переписати ноти з дошки. Сам він у цей момент ходив позаду й дивився, як хто працює. Зупинився біля одного з хористів, що, як здавалося, мав невиразний почерк, і питає:
– То ви вмієте з цього заспівати?
У відповідь почув:
– Пане! Я і з колючого дроту заспіваю!
Певно, саме відтоді серед “журавлів” побутує приповідка про читання з “колючого дроту”.
Звичайно, відбувалися репетиції та концерти, на які треба було ще якось доїхати. З цим також пов’язані цікаві історії. Отож, сьогодні часто на репетиціях згадують двох “журавлів”, при чому одному довелося самому їхати за своїми колеґами в Україну, коли запізнився на автобус, а другий не вспів на концерт. Перший “запізнений” наздоганяв “журавлів” різними автобусами, маршрутками, поїздами – проте врешті-решт таки потрапив у домовлене місце аж у Черкаській області. І треба сказати, що це – неабияке досягнення: треба було подолати кордон і відстань біля 800 км. У свою чергу, другий “спізнений” поїхав на хоровий конкурс до Греції, проте на ньому не виступив. Роблячи покупки, запізнився на виступ і лише встиг побачити як його колеґи “журавлі” сходять уже зі сцени.
Також дириґенти добре знають, що таке “журавлині” жарти. Коли 1986 р. хор поїхав на турне у Канаду та США, перед останнім концертом хористи зробили несподіванку і помінялися місцями: тенори стали на місце басів, а баси – на місце тенорів. Однак ще більше здивування чекало дириґента, коли він відкрив на сцені папку зі своїми нотами, а на їхньому місці опинилася… газета з “картинками”. Проте з рядів публіки ніхто б навіть не здогадався про це, бо концерт пройшов, як завжди, на найвищому рівні.
Це – лише жменя з величезної кількості ситуацій чи історій, які хористи нерідко згадують на репетиціях. Як кажуть вони – “для нас кожна хвилина була і є доброю нагодою, щоб повеселитися”.

“Наше слово” №35, 26 cерпня 2012 року {moscomment}

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*