ДУХНОВИЧ на службі в Януковича

Роман КабачійУКРАЇНА2010-02-27

Сталося те, чого в Ужгороді очікували давно: вірний пес Віктора Ющенка, кількарічний голова Секретаріату Президента Віктор Балога зробив два подарунки майбутньому президентові, яким, на його переконання, вочевидь мав би стати Віктор Янукович. Один подарунок духовний, – пісня про “руський народ” як гімн Закарпаття, – другий електоральний: перемога Януковича в області у першому турі (єдиний виняток на тілі постпомаранчевої України на користь непомаранчевого кандидата). Пісня Олександра Духновича “Подкарпатские русины” була затверджена гімном 22 грудня.

Хто не бачить безпосереднього зв’язку між “подарунками”, пояснюю: русинський рух у цьому найдальше на заході України реґіоні підтримує Партія реґіонів, як теж українське відділення російської партії “Родіна”. Цей рух – спрямований на сепаратизм, відірвання від галицьких впливів, які вважаються шкідливими й націоналістичними. Себто таким чином створюється проросійський оплот за спиною Львова.
Для досягнення першої цілі Балога використав обласну “Нашу Україну”, яка мало того, що внесла пропозицію про затвердження гімну Закарпатської області, то ще й у більшості проголосувала за неї разом із фракцією Партії реґіонів, соціалістами та представниками угорської меншини. Угорці завжди згуртовано голосують за русинські питання, хоч вірш, який приписують Духновичу, з’явився в ХІХ ст. саме на противагу мадяризації краю. На думку ужгородського журналіста Олександра Гавроша, вірш узагалі не Духновичів, оскільки “Олександр Духнович не володів такою лексикою (тобто його російська була ще більш захаращеною). Текст написав хтось пізніше, але приписали його Духновичу, щоб скористатися його авторитетом. Автором музики був Степан Фенцик, позбавлений сану священик, оплачений аґент чужоземних держав [фашистської Угорщини – Р.К.], пізніше вождь “русских фашистов” на Закарпатті”. Гаврош вказує, що не визнавала “Подкарпатских русинов” твором О. Духновича найбільш відома духновичезнавець Олена Рудловчак із Пряшева.
Після затвердження гімну, яке відбулося в спішних та неправових умовах (автор проекту Євген Жупан голосував не тільки за себе, а й за відсутнього сусіда), проти нього виступив голова обладміністрації Олег Гаваші (колишній соратник Балоги, пов’язаний з “Нашою Україною”) та одна з найбільших районних адміністрацій – Рахівська, у заяві депутатів якої сказано: “Ми оцінюємо такі дії як сплановану стратегію послаблення української держави, яка узгоджується з інтересами та діями іноземних спецслужб, в першу чергу – Російської Федерації”. Рахів населяють гуцули, і вони, на відміну від долинянських чи угорськомовних районів, завжди тримаються проукраїнської позиції. Після цього акцією активно зайнялася СБУ. Її голова Валентин Наливайченко заявив, що рішення не вважається чинним, оскільки його прийнято з порушеннями. До слова, на сайті Закарпатської облради швиденько були зняті будь-які повідомлення про це рішення. Однак не виключено, що після перемоги В. Януковича на президентських виборах воно спливе знов.
Для реалізації другої мети В. Балога вчинив дальші кроки, тепер уже в напрямку перетягування невизначених зі своїм президентським обранцем виборців на сторону Януковича. У першому турі за нього віддали свої голоси передусім угорські райони (Берегово, Виноградово, м. Чоп) та ті, звідки виїхало найбільше заробітчан (Тячів і Хуст). Натомість гірські райони, які примикають до Галичини (Рахів, Міжгір’я, Воловець, Великий Березний) вивели на перше місце Юлію Тимошенко. Разом з тим активно пророблялася стратегія, щоб не брати участі у виборах. Відповідно до цього, на Закарпатті в І турі взяли участь менш ніж 57% виборців – це найнижчий показник по Україні. У другому турі Тимошенко хоч і обійшла Януковича за рахунок симпатиків Яценюка, Ющенка, Тигипка, все ж оця найдальша західна область подарувала лідеру Партії реґіонів найбільше голосів у постпомаранчевій Україні – 40%.
Про те, що Балога допоможе Януковичу стати президентом, ЗМІ написали відразу після відставки закарпатського “хазяїна” з поста голови Секретаріату Президента. Мовляв, Віктор Іванович мав “утопити конкурентів” великого Хазяїна (так називають Януковича його однопартійці) в компроматі. Це означає, зокрема, що чутки про безпосередню співпрацю самого Ющенка з Януковичем – небезпідставні. Доброю новиною є те, що однопартійці Балоги (нагадаємо: партія “Єдиний центр”) в інших реґіонах після того, як лідер почав підтримувати Януковича, почали від нього розбігатися. Тому не виключено, що оновлений “Єдиний центр” після виборів кооптуватиме рядових партійців не з “Нашої України”, як було раніше, а з -поміж реґіоналів. Натомість у самій Партії реґіонів від співпраці з Балогою відхрещуються: мовляв, якби не заклики Балоги не йти на вибори, в Януковича був би кращий результат (про це заявив нардеп від ПР Сергій Мошак).
Усе це вкладається в тонку гру В. Балоги, якому в себе вдома виявляти чудеса електоральних симпатій не просто легко – навіть приємно. На питання журналістів у Києві, що робитиме після відставки з посади ющенківського секретаря, він усміхнувся й відповів: “Не переживайте, поїду медок на Закарпаття вирощувати”. І русинство, і електоральні можливості – різні вулики однієї пасіки, а скільки їх є загалом, Віктор Іванович ще всім покаже – і Януковичу в тому числі.

“Наше слово” №9, 28 лютого 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Україна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*