Сергій Володимирович АРТЕМЕНКО народився 17 вересня 1979 р. в Запорізькій області. Півзахисник.

Перші кроки у футболі почав робити… у 13 років, коли вийшов у чемпіонаті України серед аматорів сезону 1992/1993 за ФК “Дизеліст” (Токмак, Запорізької області). І хоча відіграв за ту команду Сергій мізерну кількість матчів, один гол все ж таки в тих змаганнях забив. Цього вистачило, щоб його помітили земляки з “Віктора” (Запоріжжя), який на той час освоївся у другій професіональній лізі.
Юний вік, усе ж таки, давався взнаки: у 1995-му хлопцю було лише 16 років, тож не дивно, що Сергій, хоч і виходив на поле в кожному матчі, але в середньому на 15-20 хвилин. Лише під завісу сезону 1996/1997 гравець міцно закріпився в основі.
Це не пройшло даремно: у міжсезоння 1997 року він отримав запрошення із “Нафтовика” (Охтирка, Сумської області), який виступав у першій професіональній лізі. Там півзахисник відіграв два роки. Не зовсім стабільно, а проте допоміг своїй команді здобути імідж міцного середняка першої ліги. Та вже в сезоні 1998/1999 Артеменко втратив місце в основі – і навесні того чемпіонату взагалі потрапив лише на один матч до заявки, навіть не виходячи на поле. Не дивно, що в міжсезоння 1999 р. він залишив Охтирку. Утім, довго без роботи Артеменко не залишався: відразу ж у послугах гравця зацікавився одеський “Чорноморець”, який виступав у найвищій лізі чемпіонату України і який тоді очолював український фахівець Олександр Голоколосов.
Там потроху гравець завоював місце в основі – і навіть новий наставник, український фахівець Анатолій Азаренков, також довіряв Артеменку.
Виступ “моряків” сезону 1999/2000 вийшов вкрай неоднозначним: одесити зіграли в Дніпропетровську з “Дніпром” внічию, подолали в Донецьку “Шахтар”, удома зіграли з рахунком 0:0 з потужним “Динамо” (у всіх цих матчах Артеменко відіграв повністю), але при цьому посіли аж передостаннє місце в турнірній таблиці і вилетіли до першої ліги…
Артеменко не залишив команду, а продовжив виступи в першому дивізіоні. Але досить швидко стало зрозуміло, що одесити відразу до “вишки” не повернуться – надто сильними на той час були “Закарпаття”, “Поліграфтехніка”, “Миколаїв” та “Львів”. Тож під час зимової перерви сезону 2000/2001 Сергій залишив Одесу.
Після “Чорноморця” у талант футболіста повірив тренерський штаб маріупольського “Металурга” на чолі з заслуженим тренером України Миколою Павловим. На той час азовці не просто грали в найвищій лізі: то формувався колектив, який за підсумками того ж таки сезону, 2000/2001, завоював найвище у своїй історії місце в чемпіонатах України – четверте. Долучився до цього й Сергій. За його перебування на полі маріупольці переграли “Таврію”, майбутнього учасника Кубка УЄФА ЦСКА в Києві. Завдяки його голу, “металурги” переграли вдома “Кривбас”. І тільки тому, що у фінал Кубку України пробився не бронзовий призер “Дніпро”, а ЦСКА (який, до речі, посів у чемпіонаті аж шосту сходинку), в Кубку УЄФА отримали право грати саме армійці, а не “Металург”.
По тому в азовців намітився спад в грі, навіть попри те, що команда отримала потужного спонсора, як місцевий завод імені Ілліча (і змінила назву на “Іллічівець”). Сама команда двічі завершила чемпіонат на десятому місці, а Артеменко почав усе рідше й рідше з’являтися в основі, переважно виступаючи за “Іллічівець-2”. Сезон 2002/2003 він і розпочав за резервну команду, а навесні – узагалі зіграв там лише шість хвилин. Тож і залишити Маріуполь під час міжсезоння 2003 року – виглядало цілком логічним.
Після “Металурга” футболіст не полишив елітний дивізіон: йому пощастило потрапити до сімферопольської “Таврії”, яку очолював шанований в Україні фахівець Анатолій Миколайович Заяєв. Але, як не парадоксально, з цього періоду кар’єра гравця пішла на спад. Спочатку Сергій відіграв восени сезону 2003/2004 лише два матчі, а потім узагалі залишив “Таврію” й більше в найвищому дивізіоні не виступав.
Після найвищої ліги Артеменко поїхав до Івано-Франківська, де грав у першій лізі “Спартак”. Там не закріпився і знову повернувся у Крим. Відіграв повний сезон (2004/2005) в “Кримтеплиці”, вигравши з нею турнір другої ліги й здобувши путівку до першої. Але залишатися в команді не став, а поїхав до Сімферополя, де пристав до колективу “Динамо-ЮРІН” чемпіонату України серед міні-футболу, відігравши там два місяці. Частково повернув його до великого футболу ФК “Фенікс-Іллічівець” (Калініно, Крим), з яким він відіграв сезон 2006/2007 і навіть завоював золоті медалі чемпіонату України серед команд другої ліги. Але вже в новому чемпіонаті Артеменко зіграв два матчі і завершив виступи на професіональному рівні.
Після професіонального футболу певний час грав у міні-футболі за “Водник-Спартак” з Алушти.
Нині проживає в Алушті і грає в чемпіонаті Криму з міні-футболу за одну з тамтешніх команд.