Фейлетон Павла Лози ■ ПОГЛЯДИ ■ 2010-08-25
{mosimage}
На минулорічній “Ватрі” в Ждині я зустрів товариша з ліцею, у якого на плечі є татуювання з зображенням козака. Можливо, він передбачував, що цього року на захід буде заборонено входити з такими чи подібними символами, тому й не приїхав. А після цьогорічної “Ватри” можна було почути про різні цікаві й дивні випадки: мовляв, комусь не дозволили увійти в штанах “моро”, комусь заборонили ходити із зображенням козака або написом “Україна” на футболці, а ще в іншого забрали до камери зберігання футболку з тризубом, яку можна було забрати лише перед від’їздом додому. Колись і я думав, що файно було б мати татуювання з тризубом на плечі, проте сьогодні думаю, а хто мене забрав би з ватряної камери зберігання?
Хоча інформацію чи повідомлення про вищезгадані заборони не знайшов я на веб сторінці ОЛ, ані в реґламенті “Ватри”, який видніє перед брамою фестивалю, проте все пояснювали охоронці: “На масові заходи заборонено входити з таким символом, як тризуб”, а “незнання закону не звільняє від відповідальності”, – казали вони. Особисто я про такий закон не чув.
Товаришка зі Львова була здивована таким фактом і не розуміє, чому “її державність забороняється”. Така ситуація трошки дивує, адже, наприклад, на міждержавні матчі з футболу, де грають Польща й Україна, чи концерти (це теж, як розумію, масові заходи) можна увійти в подібних футболках. Реґламент заходів складають організатори, тому намагаюся трохи їх зрозуміти. Проте чи ми самі через таку поведінку не ховаємося до камер зберігання? Перефразовуючи слова Александра Кваснєвського, спрямовані до Людвіка Дорна, можна сказати: “не йдіть цією дорогою…” – і додати: “не ленкайцє сє… відомого ксьондза”.
Цей факт був помітним й у польських ЗМІ: так, наприклад, у “Краківській газеті” писали, що на “Ватрі” прибрано все підозріле, щоб не загострювати конфлікти – очевидно польсько-українські. Я не знав, що тризуб може спричинити конфлікт: на “Ватрі” ніколи не бачив, щоб тризуб був причиною бійки між українцем чи поляком, які приїхали на цей захід (хіба що через надмірне вживання алкоголю). Проте сьогодні я бачу польсько-польський “хрестовий” конфлікт під Президентським палацом. Отож, якщо хрест загострює ситуацію, а маніфестації є масовими акціями – то чи й тут буде так, як на “Ватрі”: коли щось загострює конфлікт, значить, треба це заборонити?! Сумніваюся: бо є рівні та більш рівні.
Авторка статті в “Краківській газеті”, яка описувала Ватру, заявляє, що завдяки “запобіжним діям організаторів” не було порушення приємної атмосфери, а польська мова мішалася з українською – і нікому це не заважало. І тут з’являється чергове запитання: чия це мова – поляків, які приїхали на “Ватру”, чи нас, молодих лемків та українців, які говорять польською? Я їжджу на “Ватру” вже протягом десяти років, а також на інші українські заходи, – і, як пам’ятаю, молодь говорила, говорить і буде (?) говорити між собою польською. Не знаю, скільки разів авторка статті була на “Ватрі” і чи вона усвідомлює, хто цього року спілкувався по-польськи: чи тільки поляки, чи може вже ми самі? Проте треба сказати: показала вона, що таким чином ми, певно, самі ховаємося до мовного депозиту камери зберігання. На жаль, так було і є… Буде?
“Наше слово” №35, 29 серпня 2010 року{moscomment}
