Допомогти користуватися своїми правами

Григорій СподарикПОГЛЯДИ№52, 2014-12-28

Незабаром на сторінках «Нашого слова» ми розпочнемо друкувати новий цикл статей. Це будуть матеріали про питання, важливі для української громади, виношувані на форумах Спільної комісії уряду і національних меншин. Ініціатором проекту є голова Українського товариства Григорій Купріянович. Він та голова Об’єднання українців у Польщі Петро Тима є членами згадуваної комісії, де представляють нашу громаду. У розмові з «НС» Г. Купріянович розповідає про свою ідею.

Григорій Сподарик: 2015 р. виповниться десять років від прийняття в Польщі «Закону про нацiональнi та етнiчнi меншини і про реґiональну мову», а також утворення на його основі Спільної комісії уряду і національних меншин. Що на порозі ювілею і на основі її дотеперішньої праці можна сказати про позицію польської влади щодо нацменшин загалом?

Григорій Купріянович у ході дискусій на VІІ З‘їзді ОУП  фото Григорія Сподарика
Григорій Купріянович у ході дискусій на VІІ З‘їзді ОУП. Фото Григорія Сподарика

Григорій Купріянович: Цей закон з 6 сiчня 2005 р. став новою якістю в реґулюванні прав національних меншин у Польщі. По-перше, взагалі виніс питання національних меншин на рівень питань громадського життя, які вреґульовані правовими актами, прийнятими парламентом.
По-друге, упорядкував і систематизував юридичний підхід до національних меншин, оскільки раніше ці вреґулювання були розкидані по різних законах і актах нижчого ранґу. По-третє, надав національним меншинам у Польщі певні права, яких вони досі не мали, наприклад, щодо вживання мов національних меншин. Проте якраз для нас, українців, це право залишилося поки що досить теоретичним.
З перспективи майже 10-ти років саме утворення Спільної комісії уряду і нацменшин було одним із найважливіших наслідків закону. Звичайно, раніше існували різні органи, в яких меншини могли висловити свою позицію, проте факт утворення комісії виносив взаємовідносини між державою і меншинами на інший рівень – представники всіх визнаних цим законом меншин ставали повноправними членами рекомендацiйно-дорадчого oргану прем’єр-міністра Польщі. Поряд з представниками меншин його членами ставали представники окремих відомств і державних структур. Відтак, представники меншин не були вже петентами, а повноправними партнерами. Варто одночасно зазначити, що аналогій у польській політичній системі небагато, їх лише дві – це Спільна комісія уряду і територіального самоврядування та Спільна комісія уряду і Єпископату Католицької церкви.

Що привело Вас до такої думки, що про питання, які обговорюються на цьому форумі, варто говорити у вигляді циклічних пресових матеріалів?
Спільна комісія уряду і національних та етнічних меншин має досить широкі компетенції. До її завдань входить, за законом, «вираження погляду на справи реалiзацiї прав і потреб меншин», «характеристика способу реалiзацiї цих прав», «формулювання пропозицiй щодо дiй, спрямованих на забезпечення реалiзацiї прав та потреб меншин». Важливим є те, що державні структури мусять враховувати позицію цього державного органу.
Відтак, компетенції Спільної комісії досить вагомі, проте специфіка праці цього органу така, що її робота досить замкнута і непомітна назовні. Нерідко вдавалося в результаті праці Спільної комісії вирішити питання, вагомі для меншин, але часто є так, що мало хто знає, що це саме результат зусиль членів комісії, які представляють меншини. Звичайно, багато питань не вдавалося вирішити так, як ми хотіли б, тому ще чекають розв’язки.
На мою думку, це все треба доносити до відома членів національних меншин. Щоб користуватися своїми правами, мусимо їх знати, мусимо розуміти, які наслідки для нас, як меншини, може принести такий чи інших запис в юридичному акті. Членство у Спільній комісії дає можливість, а точніше, вимагає бути компетентним у найрізноманітніших питаннях, які стосуються нацменшин, дає дуже широку перспективу. З іншого боку, змушує дивитися на справи меншин глобально, а не лише з перспективи своєї громади, в нашому випадку – української.
У контактах з членами нашої громади я помічав, що багато людей не знають, які питання вдається вирішити завдяки праці Спільної комісії національних та етнічних меншин і які питання реально впливають на ситуацію меншин (отже і нашої). Останнім поштовхом став для мене цьогорічний VII З’їзд Об’єднання українців у Польщі. У ході дискусій я зрозумів, що необхідним є ширше доносити до нашої громади інформацію про різні фундаментальні питання, які помітно впливають на нашу ситуацію і які часто є предметом обговорення Спільної комісії.
Я впевнений, що це може реально допомогти нашій громаді користуватися своїми правами, а також впливатиме на усвідомлення нових можливостей будування нашого національного життя у правовому полі, яке існує в польській державі. Ми часто не користуємося багатьма правами, які формально вже маємо.

Які Ви бачите в такій формулі можливості «помірятися» з одним із важливіших, мабуть, питань, тобто з проблемою різних антиукраїнських акцій?
Питання антиукраїнських акцій чи антиукраїнських матеріалів у засобах масової інформації або в Інтернеті, – а таке явище дійсно посилюється останніми роками, – звичайно, є важливим для нашої громади, оскільки безпосередньо впливає на атмосферу в польському суспільстві, в якому ми на щодень функціонуємо. Нам треба задуматися, які ми маємо інструменти, щоб цьому протидіяти? А таких інструментів не так мало, тільки не завжди ми спроможні їх використати.
Мені здається, що не менш важливим для реальної ситуації нашої меншини є інші дії з боку більшості, які впливають на нашу ситуацію. Оскільки відкриті антиукраїнські акції простіше помітити, оцінити і висловити обурення, остільки набагато складніше протидіяти «тихим», прихованим діям, які спричиняють обмеження можливості нормально функціонувати нашій громаді в польському суспільстві. Думаю, зокрема, про невиконування різними установами і службовцями чинних законів, які дають нам як меншині певні права, іґнорування нашої громади, чи навіть створювання таких обставин чи атмосфери, що члени нашої громади «для святого спокою» або для того, щоб «не зіпсувати» стосунків з владою чи польським оточенням, не користуються належними їм правами.

На яких інших актуальних проблемах Ви б хотіли зосередитися найближчим часом?
Коло питань, які потрібно обговорити і наблизити читачам «Нашого слова», дуже широке. Передовсім це презентація різних сфер, у яких не користуємося вповні нашими правами. Для прикладу можна тут вказати на справу вживання допоміжних назв місцевостей. Поки що лише на Лемківщині вдалося досягти того, що україномовні назви є написані кирилицею на дорожніх табличках. А може це бути гарний елемент зміцнення позиції нашої громади в символічному вимірі, також в інших реґіонах.
Це, до речі, один зі здобутків Закону про нацменшини. Напевно варто буде показати значення самого закону, тим більше, що в перших днях січня 2015 р. відзначатимемо його ювілей. Своєрідним продовженням цієї теми буде представлення заходів щодо новелізації цього закону, адже багато його статей варто було б нині поправити.
Напевно окремою сферою, якій доцільно присвятити багато уваги, буде питання освіти. Мабуть усі згідні, що це ключовий вимір функціонування нашої громади. На мій погляд, тут багато невикористаного потенціалу для зміцнення нашого життя. Потрібно ширше вийти до людей з інформацією про юридичні можливості і про обов’язки публічних структур. Я переконався в цьому під час згаданого вже VII З’їзду Об’єднання українців у Польщі як у ході пленарних дискусій, так і в кулуарних розмовах з делеґатами.

Чи Ви бачите потребу і можливості виходу з такою інформацією і на польські мас-медіа?
Очевидно, дуже корисним було б ширше вийти з інформацією про проблеми і ситуацію національних меншин узагалі, а нашої меншини зокрема, до польських мас-медіа. Стосується це також діяльності і проблем, які представники меншин виносять у праці Спільної комісії уряду і національних та етнічних меншин. На жаль, польські мас-медіа дуже важко зацікавити цими проблемами. Зокрема, коли йдеться не про якусь сенсаційну новину, а потрібно зробити аналіз важливої проблеми.
Мусимо ствердити, що польське суспільство небагато знає про національні меншини. Часто не розуміє їх позиції, очікувань, прав. Нерідко це призводить до конфліктів, яких можна було б уникнути при елементарній мериторичній інформації чи виясненні польській громадськості ситуації меншини. На жаль, поки що великі польські мас-медіа не виконують ролі, яку могли б виконати в цьому плані. ■

Поділитися:

Категорії : Погляди

Коментарі

  1. Дуже цікава стаття. Думаю, що в майбутньому, повному змісті буде можна довідатись чогось більше. В моїй багатолітній діяльності на благо людей, набільші проблеми мавім з спільнини комісіями. Кожнна сторона, основні закони інтерпретувала на свою користь. Остаточне слово завжди було належне стороні, державної адміністрації. Однак скарг на незаконні дії не зменшувалися а навіть збільшувалися. В своїй практиці користавім з конституційних і сеймових установ. Завдяки тому, кожна справа яка знайшлася в судах, була вирішена на користь потерпілих.
    Думаю що знайдeться чесний юрист і дасть відповідь: чи українці депортовані в рамах акції «Вісла» мають правний статус і право до регабілітації.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*