Павло Лоза ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №15, 2014-04-13
Brusno. (Nie)istnienie w kamieniu, pod red. Olgi Solarz, Nowica 2013., 301 s.
Унаслідок кількамісячних аналізів, пошуків, трьох етапів праці з каменем, які були поєднані з етнографічними дослідженнями населених пунктів, як-от Лівча, Макова, Риботичі та Регетів-Вижній, вийшла книжка, в якій описано колишній народний осередок різьби в камені у Старому Брусні (коло Горинця на Любачівщині).
У збірці знайдемо аналіз вибраних написів на нагробках з точки зору мови й історії кладовищ, де сьогодні стоять пам’ятники, виготовлені ремісниками з Брусна. Публікація проілюстрована фотографіями й ескізами цих пам’ятників, а також старих карт. Тут уміщено інформацію про цвинтарі не лише Розточчя і Томашівщини, але й західних реґіонів України та Бескидів. Крім цього, тут опубліковано спогади нащадків бруснянських ремісників родини Любицьких, Грабців, Хмілів, Бумбарів, Галабурдів, Кузневичів, Дусів, Гривців, які зібрала д-р Ольга Соляр. Завдяки записаним спогадам, збережеться історія і пам’ять про цих народних творців.
Село Старе Брусно лежить на території каменолому, з якого до 1946 р. (до виселення жителів села) ремісники отримували матеріал для виготовлення хрестів і пам’ятників на цвинтарях, некрополях і придорожніх хрестів. «Каміння добували до 10 м углибину. Його розділяли на різні види: з першого виготовляли нагробки, другий використовували до будови хат, підвалів, стовпів на огорожу, для виготовлення єврейських нагробків, для цоколів великих будівель та укріплювання доріг», – згадує каменяр та автор спогадів про село Антон Любицький. Зацікавлення дослідників феноменом бруснянських каменярів спостерігалося ще в 50 рр. ХХ ст., а у 60 рр. з’явилися основні публікації, у яких представлені початки й етапи розвитку каменярського діла у Брусні.
Однак саме в останній книжці уперше описано феномен бруснянських каменярів і їхню працю, впорядковано всі факти, завдяки чому пам’ять про народних творців збережеться.
А матеріальну спадщину бруснянських ремісників намагається зберегти Товариство «Маґурич», яке вже близько 30-ти років ремонтує, упорядковує, відновлює та зберігає нагробні пам’ятники й хрести на цвинтарях південної-східної Польщі, а також на території України. Один з розділів книжки присвячений діяльності товариства задля збереження камінних нагробних пам’ятників і хрестів. Долучитися до цієї справи може кожен з нас, беручи участь у щорічних літніх таборах, які проводить «Маґурич». ■
Коментарі
Слава Ісусу Христу !
Прочитав вашу публікацію про реставрацію старих камяних надгробків у Старому Брусні. Знаю, особисто. яку велику справу Ви робите. У 2011р. мені пощастило, бо я у складі Товариства “Вирій” мав можливість працювати на цвинтарях сіл Жуків, Подемщина, Башня Дільна, Нове Село. Отримав масу силенну зарядного позитиву. Знаю не на словах. а на ділі, яке велике задоволення дає людині праця на старих покинутих цвинтарях на прикладі цвинтаря с.Подемщшина. Ні з чим не можна порівняти те, коли працівник зі землі на глибині 0,5 – 0,7 метра викопуєш і витягуєш на поверхню різні елементи могил: камяні хрести, постаменти, фігури матері Божої, цілі надгробки. Пізніше це все вкладається у замки і ми одержуємо одне єдине ціле. Кінцевий результат своєї роботи бачиш наприкінці табору. Це достиавляє велике моральне піднесення. На цьому закінчую писати, дай Вам Боже міцного здоровя .
З повагою член СКТ “Любачівщина” Б.Д. 28серпня 2014р.