ДОКИ борешся – ти переможниця

Розмовляла Наталя КравчукКРИНИЦЯ2010-03-23

Рак грудей – це найбільш поширена хвороба серед жінок у Польщі. Рік у рік захворювань прибуває, а статистики подають, що кожного дня від раку помирає п’ять жінок. Мабуть, немає жінки, яка не боїться раку грудей. Ця хвороба несе не тільки загрозу для здоров’я і життя, але також психічні наслідки, пов’язані з почуттям власної вартості.

Однак страх не повинен зупиняти наші наміри запобігання ракові. Тут потрібний самоконтроль, профілактичні обстеження (і то циклічні), що допоможуть вчасно викрити перші зміни, які можна вилікувати. Просто треба взятися за себе – систематично ходити до лікаря, робити маммографію і вести активний спосіб життя. Буває, що хворобу викрито на пізній стадії. Це ще не вирок. Операція напевно несе травму, проте сьогодні медицина пішла так далеко, що реконструкція грудей дозволяє жінці нормально виглядати, добре почуватися, а найважливіше – жити. Сама жіночість, як відомо, не в грудях, а в голові.

{mosimage}

Розмова з Магдалиною САЛАМОН – головою Об’єднання амазонок у Вроцлаві

Пані Магдалино, Ви є прикладом, що все таки можна виграти життя в боротьбі з раком грудей. Розкажіть, будь-ласка, нашим читачкам, якими були перші симптоми хвороби.
-У ракових хворобах перші симптоми помічаються щойно на розвинутій стадії. Я свій маленький гузок величини зернятка перцю в груді вимацала під час самоконтролю. Був це 1991 р.

І що тоді – прийшла перша зневіра, відмова? Що було поштовхом (можливо, сильна психіка у Вас), щоб піднестися, не піддаватись, а почати цілеспрямовану боротьбу з хворобою?
-Першою реакцією на вістку про діагноз ракової хвороби в усіх пацієнтів є страшний шок і запитання: чому саме я, може лікар помилився? Я особисто до часу операції не могла ні їсти, ні спати. Кожний хворий хоче якнайшвидше позбутися недуги. Для нас у Польщі нещастям є те, що в середньому від діагнозу до операції минає місяць, під час якого ми не маємо доступу до психолога та інформацію про хворобу черпаємо з інтернету, де вона не завжди правдива.

А родина: чоловік, діти – як вони поводилися в такій нетиповій ситуації? Чи допомагали Вам, підтримували психічно? Хто найбільше подавав Вам руку?
-З огляду на те, що в мене був рак, який особливо проґресував, операцію зробили на третій день. Отже вся сім’я, будучи у великому шоку, на щастя, не мала багато часу, щоб давати мені поради. Розмова з хворим вимагає умінь, а найближчі, на жаль, самі не знають, як мають спілкуватися з хворим.

У моєму відчутті, незважаючи на перебіг усіх фаз хвороби, операції, Ви не втратили власної вартості, надалі променіє від Вас жіночість, а також прагнення громадської реалізації. Назвіть, будь ласка, Ваші функції в Об’єднанні амазонок та ініціативи в ОУП.
-Операція – це ще не найгірший етап хвороби. Найгіршим є лікування – радіо та хіміотерапія. Тоді відчуваємо найбільше фізичних і психічних мук.
Після лікування до мене приплинула неймовірна воля до життя. Протягом перших двох років мені здавалося, що це останні роки мого життя. Я їздила на екскурсії, ходила в театр, багато читала, щоб отримати якнайбільше позитивних вражень. Рік після операції з товаришками я заснувала Об’єднання амазонок “Феміна фенікс” – і от уже протягом 14 років я керую цією організацією. У свою чергу, чоловікові допомагаю в діяльності в ОУП і намагаюсь мати якнайближчий зв’язок з моїми улюбленими онуками.

Хвороба і перемога, мабуть, зміцнили Вас, наступило впорядкування життєвих вартостей, бо, як казав о. Ян Твардовський, “без терпіння ніколи не знаєш, скільки любові воно коштує”…
-Терпіння, яких зазнаємо в цій хворобі, цілковито змінюють наше бачення світу, змінюють життєві пріоритети. Думаю, що життя після такого досвіду стає повнішим і кращим, кожен прожитий день – це наче деґустація доброго вина, яке п’ємо поволі, щоб відчути його повний смак.

Що Ви порадили б молодим жінкам, мамам, від яких часто чується: “Це мене не обходить”?
-Як я вже сказала, найважливішими є профілактичні обстеження. У Польщі під загрозою знаходиться кожна дванадцята жінка віком 35-65 років. Шанс прожити перші 5 років після операції має тільки 52% хворих. Щораз частіше зустрічаю в лікарні 20-25-літніх жінок з цим захворюванням. Якщо йдеться про сучасні методи лікування, то Польща не поступається країнам Західної Європи й Америки, проте там виліковність становить 90-95%. У Польщі причиною такого високого показника смертності є нехіть до профілактичних обстежень і лікування щойно на третій чи четвертій стадії хвороби. Тоді шанс маємо вже невеликий. Отже, дорогі пані, стежте за своїм здоров’ям, бо хворою стає не тільки жінка, але й уся сім’я. Робіть самоконтроль і обстеження для своїх дітей, чоловіків та батьків.

“Наше слово” №13, 28 березня 2010 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Криниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*