Довелось боротися й зі школою

Наталя КравчукКРИНИЦЯ2012-06-29

{mosimage}

Про ситуацію Ольги Порпленко і її сина Михайлика ми писали вже двічі. Час пливе – і життя поставило перед ними нові виклики й проблеми. На щастя, у доланні різних клопотів вони не самі. На кожен телефонний дзвінок від Ольги їй насамперед подає руку Лідія з нашої редакції. А наш колектив уже 2 роки допомагає їм чи то матеріально, чи психологічно. Також варшавська греко-католицька спільнота, з ініціативи отця пароха, підтримувала їх фінансово.

Я рік тому мала щастя познайомитися з Олею – і це знайомство сприймаю як дарунок від Бога, бо допомагаючи їй у розв’язанні проблем, я отримала великий життєвий досвід і знання, яких годі шукати в навчальних закладах, – вважає Лідія. – Вже під час першої зустрічі я побачила в Олі дуже бідну, скромну дівчину, якій завалювався світ. Вона з дитиною не мала ні хати, ні праці, ні юридичного захисту…
Оля опинилася в чужому оточенні, народила тут дитину, згодом її паспорт став недійсним, а вона, громадянка України, перебувала в Польщі нелеґально. Ольга вночі прокидалася з острахом, що в неї можуть забрати сина (у нього польський паспорт), а її депортують в Україну. Михайлик підріс, йому виповнилося шість років, і прийшов час послати хлопця до школи. Тоді юрист-волонтер зумів залагодити Олі статус толерованого перебування на 3 місяці з можливістю дальшого продовження. Соціальна служба знайшла їй кімнату в соціальному домі. Зраділа. Страх поволі почав відступати. Хлопець пішов у нульовий клас, а вона у той час бігала прибирати будинок, щоб здобути хоч деякі гроші на прожиття.
Та почалися атаки.
– Неприхильне ставлення до неї та Михайлика шкільного середовища – дирекції, педагога і психолога, батьків його однокласників – довело до того, що Ольга опинилася перед обличчям Феміди, – розповідає Лідія.
Керівництво школи і не вміло, і не хотіло допомогти матері та дитині, котра аґресивно реаґувала у спілкуванні з колеґами. Шкільна адміністрація звернулася до родинного суду з закидом, що мати не радить собі з материнськими обов’язками, не виховує добре сина, тому їй треба передусім обмежити батьківські права… А тимчасом виявилося, що дитина внаслідок ларингологічного лікування утратила від медикаментів 60% слуху – і саме тому по-різному реаґувала на оточення.
На думку Лідії та інших волонтерів, які допомагали в цій справі, школа навіть не заглиблювалася в проблему, не співпрацювала з Олею та Михайликом, тільки під тиском деяких впливових батьків (що не хотіли мати в класі дитини з нижчого суспільного стану) прагнула позбутися такого учня.
Ольга двічі ставала перед судом, але справу відстрочували, оскільки не з’являвся батько дитини. Були з нею й психічно підтримували свідки: Збіґнев (хресний батько Михайла), Анета (незалежний психолог), Лідія і я. Щойно за третім разом суд вислухав свідків і прийняв рішення: не буде ставити закидів на адресу матері. Батька, який не займається сином, не допомагає, суд заочно позбавив батьківських прав. Натомість Ользі суддя з великою доброзичливістю дораджувала: не слід боятися шкільних “авторитетів”, у кожній ситуації треба насамперед бачити добро сина й боротися за повні шкільні та життєві права для нього.
– Оля викресала в собі неймовірну силу, щоб подолати адміністративні перепони, бігати з дитиною від лікаря до лікаря-спеціаліста, включно з психологами. Вона доказала, що люди, які писали на неї скарги, помилялися. Більше того: довела, що є доброю мамою, котра піклується за розвиток і здоров’я сина, – вважає Лідія.
Правда, перед Ольгою ще багато клопотів, адже Михайлик чекає на операцію вуха, шкільна адаптація дитини в першому класі, пошуки кращої праці (а дитина часто хворіє…). І найважливіше – мрія про нормальне житло з ванною і кухнею. Щоправда, її внесли у список тих, що очікують на соціальне помешкання, але заяви розглядатимуться щойно в січні… Та надія її не покидає. Бо що ж має чинити?

“Наше слово” №27, 1 липня 2012 року {moscomment}

Поділитися:

Категорії : Криниця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*