Ярослав Присташ ■ ПОДІЇ ■ №5, 2016-01-31
На VII Огляді вертепів, колядок і щедрівок, який відбувся 16 січня в греко-католицькій церкві Святого Хреста у Венґожеві, виступила рекордна кількість учасників. Зголосилося 252 дітей та 17 колективів. Щоправда, дві групи не доїхали через хворобу дітей (такі закони зими). З деяких парафій і пунктів навчання приїхало по кілька колективів. Церква була заповнена, передусім, батьками молодих виконавців. Огляд став успішним заходом.
Журі, якому головувала місцева активістка Мирослава Джурко, признало головні нагороди (по 350 зл.) колективам у двох категоріях – «Вертепи» і «Колядки». Найкращий вертеп виставив колектив дітей початкової школи з ольштинської парафії (художній керівник – сестра Даниїла). Ця старанно підготована, гарно одягнена, з вдалим і дотепним сценарієм група дітей дійсно сподобалася публіці. Найкраще колядки співав колектив «Колосочок» з Доброго Міста (керівник – Петро Табака). Тріо дівчат показало, що вміє виступати перед публікою.
Свято мало урочистий характер, а діти дуже переживали перед своїми виступами. При врученні нагороди наймолодша солістка «Колосочка» аж розплакалася від емоцій. Адже це конкурс, а не звичайне колядування. Рівень виступів був різний, залежно від потенціалу дітей і праці вчителів та катехиток. Спостерігалися два напрямки художнього виконання: з живою музикою (у меншій кількості) і фонограмою (що скоріше нагадувало караоке), навіть в одній театральній виставі звук лунав з комп’ютера, а діти лише вдавали, що говорять, відкриваючи уста і жестикулюючи (однак хотілося б почути їх живе слово).
Коли діти декламують або співають, чути, хто є носієм української мови, а хто ні. Голова венґожівської ланки ОУП Дарій Драбик зауважує, що українські сім’ї щораз менше вживають рідну мову. «Якщо дідусь або бабуся ще живі, то поспілкуються з дітьми українською, а якщо ні, то нема кому. Не тільки мішані подружжя, але й українські родини вживають вдома польську мову».
Лірник і член журі Сергій Петриченко підкреслив значення такого огляду і звернув увагу на кілька важливих нюансів: «Колядки і вертеп – це не професійна музика, яка вимагає надзвичайних здібностей. Це відбувалося у ґроні сім’ї і сусідів – ходили до хрещених батьків, знайомих. Вертепи приносили добру новину. З одного боку, це не вимагало бути суперпрофесіоналом, з другого боку, участь у таких вертепах, виступах з колядками розвивала і музичний слух, і підтримувала традиції. Діти вчаться колядувати від батьків і старших братів. Вони насякають цією традицією, а потім, коли виростуть, будуть передавати її далі. Тому таке музикування дуже важливо продовжувати».
Єпископський вікарій о. Дмитро Гарасим оцінює, що діти постаралися й показали високий рівень: «Опікуни груп подбали про вбрання і гарні сценарії. Якщо групи мають досвід виступу на сцені, дітям виступати набагато простіше, а тим учасникам, що вперше беруть мікрофони в руки, звичайно, важче. Проте свято колядування дуже радісне і для дітей, і глядачів».
З географії прибулих груп починає виникати воєвідський огляд. «Ми його називаємо реґіональний. Він обіймає венґожівський, ольштинський та ельблонзький деканати», – уточнює о. Д. Гарасим. На ідею розширення заходу вікарій дивиться з дистанцією: «Огляд триває багато годин (понад 3 – Я. П.) і досвід покаже, чи є можливість його поширити».
Д. Драбик вважає, що захід потрібний, оскільки учасників є щораз більше. Як приклад, він подає учасників з Ольштина, які долають багато кілометрів, щоб виступити. Цей успіх – нелегкий. Як оцінює голова: «На нашому терені є щораз менше дітей, які ходять на уроки української мови чи навчання релігії. Групи початкової школи і гімназії поєднуються. Батьки виїжджають за працею, а діти з ними. У великому місті наша громада розчиняється».
В організування огляду залучені багато людей. «Для нас захід починався восени. Треба було все обдумати, пошукати спонсорів (завдяки спонсорам кожен малий учасник огляду отримав нагороду-подарунок – Я. П.), закупити нагороди, підготувати храм», – говорить голова.
«Цих людей не видно, маю на увазі парафіяльну світлицю, де працюють наші парафіянки. Інші господині також забезпечували кухню кулінарними виробами. І кожен колектив може спожити теплу страву. За це нашим жінкам складаю щире спасибі», – підсумовує парох Д. Гарасим.
Цього року колядування у Венґожеві підтримало багато спонсорів. Раніше голова ланки ОУП випрошував кошти, а тепер спонсори самі пропонують підтримку, бо почуваються зобов’язані до цього. «200 злотих людина не дуже відчує, а для нас це конкретна підтримка. Завдяки тому всі діти отримали щось конкретне і приємне, а не загальну нагороду, якої не бачитимуть на очі», – тішиться Д. Драбик.
На огляді присутні були депутати Сейму РП Уршуля Паславська (як одна зі спонсорів), бурґомістр Венґожева Кшиштоф Півоварчик (надав патронат), староста Венґожівського повіту Галіна Фай.
* * *
Традиція колядування зберігається в сім’ях, які охоче колядують за різдвяним столом. Проте вертепів у селах і містах ходить щораз менше. Вони, як показує цей огляд, перемістилися до храму. Саме конкурс спричинив, що вертеп ще живе у цьому реґіоні. Якщо вже діти підготували вертеп, варто вийти з ним поза мури церкви і піти до українських домів, щоб він не закінчився одним виступом на рік. Їх радо приймуть. Буде багато радості господарям і колядникам. ■
