Декомунізація в Криму

(пл)УКРАЇНА№44, 2016-10-30

В Україні створено карту з топонімічними назвами Криму. Хоч зараз це більш символічний жест, все ж такі карти є певного роду елементом декомунізації півострова.

Це повинні знати учні
Презентація карти відбулася 11 жовтня ц. р. в Українському домі у Варшаві.
– Карта і вказані на ній назви показують, що півострів є і був татарський, – відмічав у Варшаві ініціатор проекту – головний редактор проекту «Історична правда» Вахтанг Кіпіані.
На його думку, ці назви, з одного боку, показують глибину історії, а з другого – нерозуміння самими українцями кримськотатарської проблематики. Автори карти доповнили її прапором і гімном кримських татар. Загалом таких карт в Україні виготовлено 1000 екземплярів. Ними повинні користуватися вчителі історії і географії.
– Я хочу, щоб це був cвого роду навчальний посібник для українських шкіл, – заявив В. Кіпіані.
На сьогодні три обласні міста (Луцьк, Вінниця, Миколаїв), а також Яремче купили цю карту для шкіл. Невдовзі вона потрапить у всі школи Львова і всі обласні центри України.
– Нарешті історія Криму знайдеться у шкі-льній освітній програмі, – наголошував автор проекту. – Помалу починаємо розуміти, що треба усвідомлювати молодь України, адже це вона повертатиме державі Крим. Вірю, це здійсниться.
Карти з топонімічними назвами кримських місцевостей знаходять свою дорогу і на півострів. Передусім купують їх студенти і привозять своїм батькам у Крим. Ця карта потрапляє також до активістів кримськотатарського руху.
– Хоч на символічному рівні, проте ми повинні показувати Крим таким, яким ми хочемо його бачити, – зазначав журналіст.

Зникнення топонімів
Ця ініціатива зробила тільки перший крок у напрямку декомунізації Криму. На своє повернення чекають ще близько 800 назв. Відновлення історичної топоніміки – це, на думку В. Кіпіані, питання повернення історичної справедливості по відношенню до кримськотатарського народу, тому що відразу після його депортації 1944 р. радянська влада здійснила три хвилі перейменувань у Криму, внаслідок чого 80% кримськотатарських топонімів просто зникли.
Журналіст пояснив, що перейменування відбувалося з метою «стерти історичну пам’ять про минуле Кримського півострова» і створити видимість, що, крім росіян, Крим ніхто не населяв. На жаль, ця ситуація не змінилася й у 90-ті роки. Від розпаду СРСР і проголошення незалежності України у Криму були відновлені тільки три історичні назви. Решта була законсервована, оскільки в Криму при владі завжди були або представники комуністів, або Партії реґіонів, для яких історична правда не мала ніякого значення. Тепер, на думку публіциста, й окупантам не по дорозі з правдою.

– Фактично, інфраструктури національної освіти, культури і мови у Криму зараз нема. На жаль, і не буде. Таку ситуацію можна, зрештою, побачити в республіках Російської Федерації, – відмічав автор проекту. – Адміністративним рішенням і репресіями Росія творить у Криму «всеруський народ». Така практика російської влади призведе до того, що кримськотатарська культура занепаде. Лишатимуться тільки якісь етнографічні елементи у просторі, а суть національної ідентичності буде знищена. Тому мусить задіяти прийнятий закон про топонімічні назви у Криму.

Україна без Леніна
Появу топонімічних карт Криму можна назвати одним з «підпільних» елементів процесу декомунізації Криму, який почався 2 травня ц.р., коли Верховна Рада перейменувала 75 населених пунктів і районів на Кримському півострові. Їм повернули кримськотатарські назви. Улітку навіть компанія Google «декомунізувала» назви населених пунктів на своїх онлайн-картах. Незважаючи на те, що російські користувачі бачать Крим у складі Росії, на їхніх картах теж з’явилися нові назви. Але, як бачимо по словах заступника прем’єр-міністра уряду Криму Дмитра Полянського, який сказав, що декомунізація населених пунктів у Криму на картах Google нагадує «топографічний кретинізм», декомунізаційний процес на півострові буде непростим.
Декомунізація у Криму – це частина ширшого процесу декомунізації всієї України. Він активізувався після Майдану. Для багатьох людей декомунізація в основному асоціюється зі знесенням пам’ятників Леніну. Дійсно, сьогодні з 2000 пам’ятників в Україні не залишилося ні одного (з виключенням окупованої території Криму і Донбасу). Останній пам’ятник Леніну демонтовано 9 жовтня цього року. В. Кіпіані вважає, що декомунізація потрібна і для збереження культури тих, що не можуть самі захиститися.
– Народ України повинен взяти на себе відповідальність за збереження культури татар у Криму, болгар на Одещині чи поляків на Житомирщині. І в рамках цього треба діяти, – зазначав журналіст, який вважає, що на цій площині – недостатньо дій. – У Криму ми загубили своїх громадян. Провалилися ідеї Міністерства по Криму, Кримського парламенту на вигнанні і навіть не вдалося узаконити того, щоб населення, яке виїхало з Криму, могло голосувати на теперішньому місці проживання. Карта з тонімічними назвами Криму – це маленький епізод у нашій боротьбі за півострів. Таких ініціатив повинно бути більше.

Поділитися:

Категорії : Україна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*