Адам Вєвюрка ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №17, 2017-04-23
Чи 70-ті роковини нашого виселіня повинні биті лем сумни, а може кус не сумни?
Наши люде в цілій Польщі, і не лем ту, почалі відзначати 70-ті роковини Акції «Вісла». Певно, то є подія до задуми для нас, але і пошани для тих, які пережили тоту трагедію. Дякувати Богу, што іщи є медже нами люде, які можут про тоту акцію оповісти. Длятого треба нам шукати тих інформацій в розмовах з нима. Але і ціж віддати честь і молитву на гробах в наших родинах, де бє свідоцтво шляху житя предків од початку до кінця. Житя, в яким вони все своє шанувалі і свого ніколі ся не виреклі. Певно, каждий з нас має перед очами, як старши наши люде билі щасливі, колі виділі, што іх діти, внуки шануют рідну церкву і традицію. Колі так било, то ім лекще ціж ішло ся до небесной Лемківщини-Лемковини. А як так не било, то лем в молитві шукалі пробачиня для кус не своїх през тото діти, внуків… за те, што про своє не дбают.
Колі смотриме під тим кутом, то світиме свічки в церквах, на цмінтерах при співі вічная памят, оглядаме родинни знимки… Вертаме в споминах до вкраденого вікового щастя, якого так направду зло історії нам не верне.
То є час задуми 70 років вигнаня. Але не можна нам спозерати на Акцію «Вісла» під кутом лем того 1947 року. Вона цілий час є жива, нищит і буде нас нищити. А найвекше зло Акції «Вісла», колі нас далі ділит. Хоц кус самі тото хцеме і акцептуєме, колі спозераме на себе, як на чужих люди під кутом нації і релігії. Судиме, хто є правдивим українцьом, хто може биті лемком, а хто ні, кого віра є правдива…
Того нам не вільно, колі хцеме затримати Акцію «Вісла». Тим нищиме силу єдности, нищиме себе.
Але чи не треба ціж посмотрити на Акцію «Вісла» кус не сумні? То била так направду проба історії для нашого народу. Мало нас не биті. Не моглі зме мешкати близко себе. Ані мешкати в містах, лем в зруйнуваних селах і кольоніях. Забрано нам церкви, школи, ціле вікове багацтво і вшитко, што дарувало родинний спокій. А ми, однак, пережили, хоц ціж дуже з нас не витримало той проби історії. Чи не маме права, а навіт обовязку споглядаті на тих, які витримали при своїм, з почутям радости, в якій є ціж і пошана за іх житя. Сизи є потрібні, бо вказуют терпіня виселіня, але не през цілий час, бо історії не вернеме. А і молоде поколіня хце жити так, штоб радіти зо свого лемківства чи ширше – українства. Не замучме за барз себе і іх тима сизами.
В неділю 2 квітня в Комплексі шків № 4 в Лігниці відзначено 70-ту річницю Акції «Вісла» та памят про нашого поета Тараса Шевченка. Медже запрошенима гостмі билі вроцлавско-ґданьскій владика Греко-католицкой церкви Володимир Ющак, консуль України з Кракова Олег Мандюк з женом, отець Богдан Огородник з Любіна і війт Громадки Дарій Павлищи. На початку вшитки зишлі під таблицю, присвячену вигнаним в Акції «Вісла». Виступили з промовом владика, консуль, голова гуртка Об’єднання українців у Польщі в Лігниці Юрій Павлищи, я в імені Об’єднання лемків і війт Громадки. Потім віддано честь жертвам Акції «Вісла» зложиням квітів і запаліням свічки памяті. Квіти ціж принесла молодь з нашой школи, а вшитко тото провадив голова відділу ОУП Богдан Пецушок. Потім перешлі ми на зал, де директор школи Анна Гаврильчак- Маланьчак привітала вшитких, і почався концерт. Перша частина концерту била присвячена Акції «Вісла». Учні показалі сценку виселіня. Барз емоційні відберала то публіка, а колі учні заспівали пісню о вигнаню, не єдному закрутилася сиза в очах.
В другій частині концерту била пєса «Тополя», поезія, танец та виступ діти з пункту навчаня украінскої мови. Вказано в ній ціж єдніст поезії Антонича з поезійом Шевченка. Ми виділи в ній вельку любов Кобзаря до землі України, як і таку саму любов Антонича до землі Лемківщини. Для нас тоти поетичні знаки любові є барз важни, бо вказуют силу і красу цілого нашого народу. А концерт бив правдивим свідоцтвом, што Акція «Вісла» нас не гломила та не знищила на Лігниччині. Даруйме собі вшитки в Польщі веце таких свідоцтв, а будеме жити з надійом, што на 80 роковини Акції «Вісла» в 2027 році буде нас не менше, а, дай Боже, веце. ■
