Дві виставки, два міста, одна атмосфера

Анастасія КанарськаКУЛЬТУРА№9, 2016-02-28

Наші міста часто між собою порівнюють, приписуючи їм майже синонімічність, а особливо у випадках бінарних опозицій: Краків – Варшава, Львів – Київ. Столиця культури та офіційна столиця. Можливо, доля правди в цьому є. Проте я, прогулюючись скверами зимового Кракова і його площею Ринок, не бачила там Львова, хоч на різдвяному ярмарку була представлена львівська продукція.

Світлина з виставки, надана Павелом Куреком
Світлина з виставки, надана Павелом Куреком

Нещодавно у Львові відбулося відкриття фотовиставки «Павутиння. Краків та Львів суб’єктивним оком Павла Курека». На деяких чорно-білих світлинах я спочатку не могла розгледіти межу, де починається Львів, а де закінчується Краків. Підказкою ставали назви вулиць і написи на будинках. Підписів під працями не поміщено, бо саме такою була ідея автора Павла Курека з Кракова.
Як розповідав на відкритті виставки голова Львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Андрій Салюк, а саме в їхньому приміщенні й експонується виставка, він наполягав, щоб фотограф, у творчому доробку якого є набагато екзотичніші краєвиди (наприклад, Шрі Ланки чи Занзібару), показав наше місто таким, як він його бачить. Так народилася ідея поєднання цієї павутини між двома містами, яка аніскілечки не зосередилася на темі польськості Львова, острах присутності якої міг виникнути в когось з потенційних відвідувачів.

Експонується добірка вперше. Це плетиво дротів-павутиння творить дуже тонку й чутливу атмосферу перетікання міста в місто, сецесії в сецесію, шпилів у вежі, трамвайних колій у вогні надвечір’я… Свята Гертруда, Бернардинська, церква Преображення, вул. Гнатюка, університет фізичної культури, готель «Polonia», костел Божого Тіла, Вірменська… Ти ніби входиш туди, у ті рамки, де половина – Львів, а половина – Краків, а між ними павутина спогадів, для кожного своя, наче вишукуєш на тих вулицях чиєсь знайоме усміхнене обличчя. Тільки пізніше звернеш увагу на надмірну присутність «літаючих тарілок» – сателітарних антен в одному з міст та на більше світла у чиємусь надвечір’ї, потішишся, що новітня скляна архітектура виявляється в даному випадку не та і не з того міста, почуєш від автора, що в недалекому майбутньому в Кракові буде лише бездротовий транспорт… А спочатку просто дозволиш справжньому фотомистецтву поглинути себе й повторюватимеш подумки слова чиєїсь поезії, що приходять звідкілясь із глибин пам’яті, уже й не розрізняючи чітко авторства: «Я, що прокляла слова „натхнення, порив, розлука”, знемагаю без тебе в місті, пронизаному сумом, безглуздям і тролейбусними дротами».
Зануритися в неповторну атмосферу світлин П. Курека можна у приміщенні львівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури на вулиці Коперника, 40а. А вже з 24 лютого у Кракові, у Міжнародному центрі культури (MЦK) на Ринку, 25, висадився львівський мистецький десант знаних у Львові митців Влодка Костирка та Євгена Равського, які чекатимуть свого героя (майже, як Володимир та Естраґон Беккета – Ґодо) в експозиції «Czekając na bohatera». Експозиція представляє вибрані роботи попередніх проектів і тематичних серій, а також створені для цієї виставки інсталяції. Художники, яких називають найяскравішими представниками напряму «Нові старі майстри», мають уже досвід спільних проектів-дуе-тів. Наприклад, проект-ретроспекція «Лувр», що постав у співпраці з Павлом Гудімовим – засновником Арт-центру «Я – Галерея» в Києві, який можна було побачити у Львівському палаці мистецтв. Тема експозиції, яку можна оглянути в Кракові, це стан українського суспільства – в очікуванні надії, уособленої в образі метафізичного героя. Автори запитують у своїх роботах: «Хто є цим героєм для українців?», «Чи є він одним з олігархів, які вирішують долю країни?», «Чи, може, хтось з хлопців, що жертвують життям у боротьбі за гідність?»
Обидві виставки варті уваги відвідувачів чи то у Львові, чи у Кракові. У містах таких різних і таких же схожих, об’єднаних дивною павутинкою особливої атмосфери старого міста, де кожна кам’яниця – це вже витвір мистецтва, де навіть електричні дроти творять свою неповторну естетику. ■

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*