Павло Лоза ■ ПОДІЇ ■ №19, 2016-05-08
У варшавському пункті навчання української мови, можливо, будуть створені паралельні класи для учнів, громадян Польщі та України. Це зараз єдиний вихід, щоб діти з України могли продовжувати навчання рідної мови.
Інтеґрація поза уроками
Відповідно до польського закону, діти громадян України мають можливість навчатися в Польщі безкоштовно. Проте навчання рідної мови за таким принципом, за яким навчаються української мови діти нацменшини, для них неможливе. На таке навчання нема виділених грошей з державного бюджету.
Інтерпеляцію в цій справі до Міністерства національної освіти Польщі (МнО) написав, зокрема, депутат Сейму РП Адам Шлапка. Згідно з повідомленням міністерства, навчання мови і культури держави, з якої походить учень-міґрант, може організувати у школі дипломатична установа (посольство або консульство), а також неурядова організація культурно-освітнього характеру в порозумінні з дирекцією школи та за згодою органу, який веде школу.
«Школа без оплат робить доступним приміщення і допоміжні дидактичні матеріали», – інформує у відповіді на інтерпеляцію МнО. У свою чергу, дипломатична установа або неурядова організація повинні забезпечити інші кошти, наприклад, зарплату для вчителів.
Хоч це невеликі кошти, але зараз українська держава не спроможна їх покрити. Цим могла б зайнятися якась неурядова організація, наприклад, фонд «Наш вибір», – говорить вчитель Олександр Пустовий.
Вчителі пункту навчання української мови не раз підкреслювали хороше ставлення дирекцій шкіл, у яких відбуваються заняття, до вчительського колективу і самих дітей. Тому директори шкіл радше були б схильні на таку розв’язку. Але позитивне ставлення шкіл до справи не вирішує найважливішого питання, оскільки згоду на відкриття паралельного пункту може дати тільки Відділ освіти міста Варшави. Тому зараз тривають переговори в цій справі.
– Якщо б відділ погодився, ми з дирекцією вже самі склали би розклад занять, от і можна було б почати записи учнів та збирання грошей. Оскільки ми, як вчителі, мали б опрацьовувати програму навчання, хотілось би, щоб вона була подібна до програми, за якою навчаються учні нацменшини, – вважає О. Пустовий.
Навчання за формою і змістом у таких двох пунктах, певно, не відрізнялося б, а лише заняття з української мови були б трохи модифіковані, оскільки громадяни України краще знають рідну мову. Виявляється, навчання в окремих класах узагалі не мусило б неґативно впливати на інтеґрацію між учнями, народженими в Польщі, та дітьми з України.
– Діти можуть зустрічатися на перервах. Було б добре, щоб усі національні та релігійні свята учні проводили разом. Якщо не можуть навчатись у спільних класах, важливо, щоб така інтеґрація між ними відбувалася поза уроками, – міркує вчитель.
Заяв щораз більше
Міжшкільний пункт навчання української мови у Варшаві наступного року буде відзначати 10-річчя свого існування. Столичні українці називають його «суботньою школою». Спочатку до пункту і шкіл, у яких проводяться заняття, приймали всіх. Але з часом почалося розмежування на дітей, які є громадянами України, і дітей – громадян Польщі. Дирекція, згідно з законом, перестала приймати заяви від громадян України. Виняток зроблено тільки для тих дітей з України, які вже почали навчання в пункті. Сюди щосуботи з різних кінців польської столиці та її передмість приїжджають діти з українських родин. В останні роки рідну мову, літературу, культуру, історію та географію вивчає близько 100 учнів початкової школи і майже 50 школярів гімназії та середньої школи. Кількість охочих вчитися в «суботній школі» збільшується, бо кількість громадян України у столиці зростає.
– У кожній початковій школі, гімназії та ліцеї у Варшаві сьогодні навчається по кільканадцять учнів, громадян України, – говорить Мирослав Скірка, представник батьківського комітету міжшкільного пункту навчання української мови. – Насправді є досить багато охочих навчатися в «суботній школі».
Актуальний стан найкраще показує набір учнів до пункту навчання, проголошений цього року. Батьки, які хотіли би, щоб їхні діти вчилися в пункті навчання української мови, мусили заповнити заяви в Інтернеті. Виявляється, що на 20 дітей, записаних під час набору, тільки двоє учнів мають польське громадянство.
– Багато батьків з українським громадянством самі приїжджають до школи і питають про можливість навчання в ній своїх дітей. На жаль, школа мусить їм відмовити, – каже М. Скірка.
Міґранти звертаються до держави
З черговою ініціативою у столиці Польщі вийшли самі батьки дітей-міґрантів.
На сайті громадських петицій secure.avaaz.org батьки-активісти розмістили петицію з проханням відкрити українську школу у Варшаві. Автори просять українські державні установи, уповноважені до виконання законів України про мову й освіту, надати правову та фінансову допомогу. Петиція скерована до посла України в Польщі Андрія Дещиці, міністра закордонних справ України Павла Клімкіна, міністра освіти України Лілії Гриневич, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лютковської.
«Відповідно до статті 12 Конституції України, Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави. Таких можливостей у наших дітей за кордоном, а саме у Варшаві, нема, – йдеться у петиції. – Відповідно порушуються основні принципи, що записані у Конституції України. Інформація про існування можливості вивчати мову в „суботній українській школі” не відповідає дійсності, тому що ця школа призначається для дітей, які мають польське громадянство».
При цьому в Законі України «Про засади державної мовної політики» наголошується на обов’язковому вивченні державної мови в обсязі, достатньому для інтеґрації в українське суспільство (розділ 3, ст. 20, п. 1). Після повернення в Україну діти повинні ходити до звичайної державної школи, у якій викладання ведеться українською мовою. Обов’язковим іспитом Зовнішнього незалежного оцінювання (для вступу до вишу) є іспит з української мови. Тож деякі діти не будуть мати достатнього рівня знань з української мови та не зможуть навчатися в українських навчальних закладах. «Держава відповідно до міжнародних норм і міждержавних угод сприяє розвитку української мо-ви і культури за кордоном», – йдеться у статті 30 Закону України «Про засади державної мовної політики».
Під петицією про відкриття української школи у Варшаві підписалося 58 осіб. Продовжується збір підписів. Автори листа поки що не вислали його до названих представників державних установ.
Її можна підписати за адресою: https://secure.avaaz.org/pl/petition/AB_Deshchicya_PA_Klimkin_SM_Kvit_VV_Lutkovska/?pv=1
