Двадцять запитань до росіян

Валерій МайданюкУКРАЇНА№51, 2014-12-21

Війна, розв’язана Кремлем проти України, насамперед є війною інформаційною і ведеться не стільки на українській території, скільки у площині нашої свідомості, була запланована як війна за уми українців. Її активна фаза почалася одразу після приходу Путіна до влади і першим об’єктом атаки стала громадська думка та свідомість російських громадян. Кремлю вдалося посіяти і вкоренити серед росіян імперський шовінізм, реваншизм, аґресивний панславізм, ненависть до України, Заходу та ліберально-демократичних цінностей. Після цього доведену до пропаґандистської кондиції російську етномасу кинуто спочатку на інформаційний, а потім і на воєнний фронт проти незалежних сусідніх країн.

Однією з головних цілей російської інформаційної війни проти України є поширення на побутовому і соціальному рівні думки про неприродність української державності, штучність української нації, культивування російських історично-політичних міфів та фальсифікацій української історії. Часто в політичних дискусіях з росіянами багатьом по-проукраїнському налаштованим громадянам не вистачає арґументів для переконання адептів «русского мира», які живуть у відмінній від решти світу політичній парадигмі, вважаючи Росію центром світу. Вони вірять у власні міфи і щиро переконані у їх правдивості. Однак ці брехливі інформаційні конструкти можуть бути зруйновані за допомогою логіки й апеляції до елементарної людяності, моральності та порядності, яким не знайшлося місця в концепції російського патріотизму.
Найкращим інструментом перемоги в дискусії може бути маєвтика – методика, застосована Сократом, яка полягала в системі запитань, котрі мали б поставити противника в тупик і підвести до усвідомлення помилковості його позиції. Для успішного ведення дискусії з носіями російської ідеологічної ідентичності українцям варто користуватися низкою запитань, які б демонстрували абсурдність усталених російських міфів та брехливість офіційного кремлівського трактування політичної реальності.
Серед запитань, на які вони, як правило, не спроможні відповісти і які можна використовувати як засоби захисту проти інформаційної атаки «русского мира», можна виокремити такі:
1. Питання, на яке немає відповіді у росіян: чому любов до Росії – патріотизм, а любов до України – це фашизм?
2. Чому Росія говорить, що її вороги – це Захід і США, але воює з православною Грузією та слов’янською Україною?
3. Чому, якщо росіянин вживає слово «хохол», то він по-доброму іронізує над українцем, а якщо українець скаже «москаль», то цим він демонструє свою антиросійську сутність?
4. Чому, якщо мітинґує росіянин – він відстоює громадянські інтереси, а якщо мітинґує українець – він відпрацьовує американські гроші, виплачені йому в антиросійських цілях?
5. Чому, якщо російський президент спілкується з американським президентом, він налагоджує відносини між двома країнами, а якщо український президент спілкується з американським президентом – тоді він продався американцям, і вони плетуть антиросійську змову?
6. Якщо українці і росіяни – це братні народи зі спільним корінням і майже єдиною мовою, то чому ж тоді росіяни не розуміють української і братню мову не хочуть вивчати?
7. Чому Росія підтримує та організовує сепаратистські рухи в Абхазії, Північній Осетії, Придністров’ї, в Криму, Донбасі, вимагаючи свободи для цих «народів», але не дає свободи і жорстоко карає за сепаратизм чеченців?
8. Чому, якщо росіянин воює за Росію в мусульманській Чечні, то він – патріот і герой, а якщо українець воює за Україну на українському Донбасі, то він – бандит і фашист?
9. Які країни, де США проводили військові операції, були приєднані до Сполучених Штатів?
10. Якщо «референдум» на Донбасі реально виражає волю місцевого населення, то чому Російська Федерація не визнає офіційно цього референдуму, не визнає незалежності «ДНР» і «ЛНР», не встановлює з ними дипломатичних відносин і не включає ці «республіки» до складу РФ?

11. Чому за резолюцію Генасамблеї ООН щодо невизнання відторгнення Криму від України проголосувало 100 країн світу, а проти (фактично за підтримку РФ) висловилися лише 11 держав (Вірменія, Білорусь, Болівія, Венесуела, Зімбабве, КНДР, Куба, Нікарагуа, Росія, Сирія, Судан)?
12. Чому союзники Росії з Митного союзу Лукашенко і Назарбаєв жодного разу публічно не засудили «каральну операцію київської хунти» на Донбасі, не назвали події лютого 2014 р. в Києві переворотом і не заявили про леґітимність Януковича?
13. Якщо нова українська влада, яка прийшла в березні 2014 р., – це «хунта» (група військових, що захопила владу насильницьким шляхом унаслідок перевороту), то які військові чи офіцерські звання в Арсенія Яценюка та баптиста Олександра Турчинова?
14. Чому російськомовним жителям краще живеться в контрольованій «хунтою» Україні, а у «звільнених від фашистів» «ДНР» та «ЛНР» поглиблюється гуманітарна катастрофа, панує розгул бандитизму, мародерства і масових насильств?
15. Якщо Янукович – «леґітимний президент», то чому прес-служба Кремля і російське МЗС вживають у своїх заявах словосполучення «Президент України Петро Порошенко»?
16. Чому РФ втручається у внутрішні справи України, вказуючи, який державний устрій у нас повинен бути, яка Конституція, яка мова, яка історія?
17. Чи можете назвати хоча б декілька лідерів українських фашистів або нацистів (не плутати з націоналістами), політична риторика яких відповідає постулатам фашистської ідеології?
18. Скільки росіян убили на національному ґрунті під час мітинґів на Майдані?
19. Якщо народи мають право на самовизначення, то чи схвалюєте ви референдум, аналогічний кримському, на Кавказі і Далекому Сході, а також для всіх 100 народів РФ?
20. Відпочинок у «російському» Криму буде відрізнятися за цінами в кращу сторону, ніж в українському Криму?
Подібні запитання руйнують штучно створену політичну міфологію, якою кремлівські маніпулятори зомбують росіян і вводять їх у стан когнітивного дисонансу (внутрішній психічний конфлікт – ред.). Вони змушують росіян думати так: чому факти і реальність інша, ніж говорять політики в Кремлі? Вони демонструють абсурдність нав’язаних їм міфологем, що побудовані на викривленні реальних подій та їх необ’єктивні інтерпретації і не можуть бути адекватно, по суті, спростованими імперською російською пропаґандою. Проте ці запитання можуть протверезити від імперського психозу лише критично мислячих росіян зі стійкими моральними цінностями. Проти інших, більш постраждалих від путінської пропаґанди, українська армія в зоні АТО використовує засоби захисту іншого рівня. ■

Поділитися:

Категорії : Україна

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*