Підготовила авГРОМАДА№12, 2015-03-22

Drewko001Данило Древко народився 27 грудня 1924 р. в Ніновичах Ярославського повіту. В рідному селі ходив у 1931–1939 рр. до початкової школи, а 1939 р. вступив до перемиської гімназії. Однак уже на самому початку мусив перервати навчання. У воєнний період (1939–1944 рр.) допомагав батькам у веденні господарства. Зв’язався 1942 р. з підпільним рухом і переховувався в 1944–1947 рр. у лісах.
У середині травня 1947 р. його непритомного знайшли над Сяном жовніри Війська польського. Після кількамісячних допитів у Перемишлі, Ярославі та Ряшеві був відправлений до концентраційного табору в Явожні. На початку січня 1948 р. з першою групою звільнених вийшов на волю і переїхав до батьків, яких депортовано у с. Свендково на Ольштинщині.
Навесні 1948 р. Д. Древка покликала військова призовна комісія, але вона відстрочила йому військову службу. Згодом він зайнявся кравецьким ремеслом, здобуваючи 1953 р. челядницький, а невдовзі і майстерський дипломи. Почав також 1957 р. готуватися на курсах до матурального іспиту, який склав 1959 р.
Данило Древко 1955 р. одружився з учителькою Галиною Ющук – вони спільно виростили двох синів і чотири дочки. Від 1956 р. включався в громадське життя українців, беручи участь у перших з’їздах УСКТ, літніх курсах вчителів української мови в Мєдзешині та організовуючи пункти навчання української мови. Він 1960 р. почав навчання на україністиці вчительської студії у Щецині. В УСКТ був активним учасником культурно-художньої діяльності студентів.
Завершивши дворічне навчання на україністиці, почав працювати вчителем у початковій школі в Жуґенях на Ельблонжчині, в якій працювала також його дружина Галина.
Після трьох років учителювання в Жуґенях, переїхав 1965 р. до Білого Бору, де вже діяла початкова школа ім. Тараса Шевченка, у якій став директором. Оскільки ситуація в школі не була стабільною, тому сім’я ще на 3 роки залишилася в Жуґенях. До Білого Бору дружина переїхала 1969 р. і відразу почала працювати в нашій школі. Протягом двох років його керування школою кількість учителів 1967/1968 навчального року зросла з двох до п’яти, а учнів – з 51 до 76, а потім – до 84. У першому класі навчалися переважно місцеві діти, а вже від 3–4 класу – з різних куточків Польщі.
Багато дітей було з колишнього Валецького повіту. У 1974/1975 навчальному році у школі було вже сто учнів.
За його директорування у школі почала розгортатися і художня самодіяльність учнів, що мало визнання на різних концертах і фестивалях, зокрема в Кошаліні та Кентшині. Він 1982 р. вийшов на пенсію. Помер 28 листопада 2014 р. ■

На основі пропам’ятної книги «На землі чужосторонській»

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*