(П.Т.) ■ ПОДІЇ ■ №27, 2016-07-03
В Посольстві України у Варшаві 24 червня міністр освіти України Лілія Гриневич та заступник міністра Павло Хобзей зустрілися з представниками організацій української меншини та громадян України.
В ході розмови міністр Л. Гриневич зазначила, що для покращення ситуації готова піднімати справи організації та фінансування освіти як для меншини, так і громадян України, на офіційному рівні, під час чергового засідання міжурядової комісії, яка планує зустріч у вересні ц.р. Також міністр зазначила, що з огляду на війну на Донбасі та економічну ситуацію, держава не спроможна фінансово включитися в процес організації навчання української мови в системі суботніх шкіл дітей українських громадян, які проживають поза межами України. Під час зустрічі представники українських організації наголошували потребу системного підходу держави до теми навчання української мови за кордоном, вивчення досвіду різних країн, а також тіснішої співпраці Міністерства освіти і посольств з громадськими організаціями. Як сказав Г. Купріянович, член Спільної комісії уряду та національних меншин Польщі, «разом можемо зробити значно більше, ніж робимо тепер». Серед непростих було питання відносно підручників до навчання української мови у Польщі, яких нема.
Лідери українських структур пояснили керівництву відомства, як дійшло до кризи, та чому модель, яку пропонує польське Міністерство національної освіти, не є здійснима. Встановлено, що до наступної зустрічі у вересні мають бути опрацьовані пропозиції змін у законах, які б дали змогу більш цілеспрямовано використати немалі фонди (15 млн. злотих на рік), які в Польщі виділяють на навчання мов меншин. Радник Посольства України Микола Ярмолюк зобов’язався розвідати в державних установах Польщі, скільки на даний момент дітей з українським паспортом навчається у різних школах Польщі. Активність усіх зацікавлених слід піднести на вищий рівень, між іншим тому, що з опитувань голови Фонду «Наш вибір» Мирослави Керик виникає, що лише кільканадцять відсотків українських студентів, які навчаються в Польщі (а нині їх біля 30 тис.), мають намір повертатися в Україну. Без нового підходу до теми навчання та промоції української мови й ідентичності у Польщі ті, що залишаться, та їхні діти будуть приречені на асиміляцію.
