Людмила Лабович ■ ПОДІЇ ■ 2012-01-27
{mosimage}
Генеральний консул України в Люблині Владислав Каневський 22-23 грудня м.р. побував з офіційним візитом у Більську-Підляському і Білостоці, де зустрівся з представниками місцевої влади, Церкви та українського середовища реґіону.
Генеральне консульство України в Люблині діє від 2003 р. Воно обіймає три воєвідства: Люблинське, Підкарпатське та Підляське. Поїздка на Підляшшя була першим робочим виїздом у цей реґіон нового генконсула, який на цю посаду прийшов у середині листопада 2011-го. Раніше він працював у Посольстві України у Варшаві та був генеральним консулом у Кракові.
Метою візиту було ознайомлення з реґіоном, його специфікою та проблемами. Першого дня дипломат побував, зокрема, в більських установах: Повітовому старостві у Більську та ґмінному і міському управліннях; другого дня зустрівся в Білостоці з підляським воєводою Мацеєм Живном, віце-маршалком Підляського воєвідства Валентином Корицьким та заступником мера міста Білостока Олександром Сосною.
– Я зміг поспілкуватися віч на-віч з представниками влади, – сказав В. Каневський, – та оцінити для себе коло питань, яке буду вирішувати протягом свого перебування в Польщі. У контексті співпраці появилася справа встановлення контактів між містами. Я отримав позитивний сиґнал від польської сторони: вона хотіла б допомогти у вирішенні питання двостороннього співробітництва. З боку України будуть зусилля, щоб угоди, які укладатимуться між адміністративно- територіальними одиницями України і Польщі, реально діяли, – підкреслив дипломат.
Хоч Більськ -Підляський є організаційним центром українського середовища Підляшшя, в якому кільканадцять років проходять великомасштабні українські заходи та розвивається навчання української мови, то на рівні міста нема постійної співпраці з Україною. Під час зустрічі консула з бурмістром Більська-Підляського Євгеном Березовцем з’явилася ідея встановлення контактів з містом Іршавою в Закарпатській області.
Міста-партнера в Україні не мав досі й Білосток. Проте представники міської влади налагодили вже зв’язки з Луцьком, наслідком чого став ряд офіційних візитів білостоцьких та луцьких урядовців. Як сказав віце-мер О. Сосна під час зустрічі з В. Каневським, уже 2012 р. між Білостоком та Луцьком заплановано підписати договір про співпрацю.
Єдиною установою, яка мала укладену угоду з українським партнером, – Кримською областю, – було Маршалківське управління Підляського воєвідства. Однак, з огляду на відстань, контакти були обмеженими (точніше, їх зовсім не було). Під час зустрічі генерального консула з віце-маршалком В. Корицьким говорилося про налагодження зв’язків з якоюсь областю, яка знаходиться ближче до Підляського воєвідства. Оскільки в зустрічі взяв участь голова Промислово-торговельної палати м. Білостока Вітольд Карчевський, виринула справа розширення економічних контактів.
Під час ознайомчого візиту на Підляшшя В. Каневський мав змогу зустрітися з архиєпископом білостоцьким і ґданським Яковом. Побував також у Комплексі шкіл ім. Адама Міцкевича в Більську, де найбільше в реґіоні – 136 дітей – вчиться української мови як рідної, а понад півсотні з них – у перших в історії навчання рідної мови на Підляшші трьох самостійних українських класах. Дипломат зустрівся також з представниками громади Підляшшя.
– Зустріч лідерів Союзу українців Підляшшя з консулом тривала досить довго, – сказав голова організації Андрій Артем’юк. – З’явилося багато проблем, які можна вписати в рамки ширшої концепції підтримки Україною власної діаспори, зокрема в галузі шкільництва на Підляшші та навчання наших студентів в українських вишах. Сподіваємося, що наслідки стануть відчутні і певні проблеми, які з’явилися, будуть з допомогою консульства вирішені позитивно на нашу користь.
Однією з тем зустрічі були проблеми навчання підляської молоді в Україні. Приводом для розмови стала конкретна справа Олександри Іванюк з Черемхи, яка цього навчального року вступила до Рівненського державного гуманітарного університету, однак після першого семестру, – з огляду на те, що не отримала студентської візи, – була змушена залишити навчання й повернутися додому. Справу генеральний консул окреслив одним словом: “ганьба”, та обіцяв допомогти.
Перший візит люблинського генерального консула України В. Каневського на Підляшшя став нагодою не лише для знайомства, але також для переговорів на конкретні теми. Зустрічі як з представниками влади, так і з українським середовищем показали, що є реальні проблеми, при вирішенні яких необхідна допомога консульства. Показали також, що з боку генконсула є зацікавлення проблемами і бажання допомоги їх розв’язати.
“Наше слово” №5, 29 січня 2012 року {moscomment}
