Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ 2009-09-22
{mosimage}
“Отець Віталій Чижевський – це найдорожчий для вас, парафіян, священик. Достойний отець Віталій всією душею відданий Церкві і вам, парафіянам Венґожева і Кентшина. Він вірно й чесно служив і служить уже протягом 50-ти років. Чи були дощі, бурі чи сніговії – отець Віталій завжди спішив до вас, до Венґожева. Він- бо душпастир, ваш добрий служитель у церкві. Добрий пастир віддає свою душу за друзів своїх. Отець Віталій ніколи вас не залишив і не залишить. Я хочу відкрито сказати, що другого такого священика не буде вже на Мазурах, бо він особливий…” – ці слова, як і, зрештою, багато інших, не менш величавих, прозвучали на адресу отця митрата Віталія Чижевського, кентшинського пароха ПАПЦ, який протягом 50 років опікується венґожівським православним храмом, що належить до кентшинської парафії.
Вони прозвучали 6 вересня з вуст ґіжицького пароха отця митрата Юрія Сенейка у венґожівському храмі під час урочистої літургії з нагоди 50-річчя священичих послуг отця Віталія Чижевського саме у венґожівській православній станиці. Літургію очолив архієпископ Білостоцько -Ґданський Яків (Костючук). Серед гостей були депутат Сейму РП Мирон Сич, представники місцевої влади Кентшина, Венґожева та навколишніх населених пунктів.
Отець Віталій Чижевський, який нині є теж деканом (благочинним) ольштинського округу Польської автокефальної православної церкви, народився в Кринках на Білосточчині. Після закінчення початкової школи він продовжував навчання в механічному технікумі, але відчувши покликання, як сам каже, пішов до духовної семінарії у Варшаві. Пізніше закінчив Ленінградську теологічну академію.
До Кентшина вперше потрапив 1954 р. з владикою Макарієм, будучи при ньому іподияконом. Рік пізніше знов опинився в цьому місті, але вже як парох. Він відкривав і допомагав відкривати парафії та станиці в Сонтопах/ Самулеві (пізніше парафію перенесено до Коршів), у Круклянках, Венґожеві й Орлові.
Майже від початку він відправляє Служби Божі і виголошує проповіді українською мовою. Ще як не було УСКТ, він організував дітям різдвяні ялинки, звучали тут українські колядки й пісні. Як один із перших, він возив людей до Києва, Почаєва, а також на Грабарку, до Яблочина. Отець Віталій Чижевський навчає релігії в Комплексі шкіл з українською мовою навчання в Ґурові-Ілавецькому, є теж тюремним капеланом у Камінську й Дублінах. Нині він бере участь у всіх українських заходах на Кентшинщині.
– Коли отець Віталій починав гласити слово Боже, для нас, вигнанців, часи були дуже важкі, – підсумовує о. Ю. Сенейко. – Бог йому дав великий талант – боронити покривджених операцією “Вісла”, які були вимушені залишити свої церкви на Холмщині, Підляшші та над Сяном. Отець Віталій давав їм надію.
“Наше слово” №39, 27 вересня 2009 року {moscomment}
