(гс) ■ РЕЦЕНЗІЇ ТА ОГЛЯДИ ■ №20, 2015-05-17
Przegląd Polityczny, nr 129, 2015 Stowarzyszenie Kulturalno-Edukacyjne „Kolegium Gdańskie” Gdańsk, 176 s.
Про те, як минулий рік змінив Україну і світ, розповідають у найновішому журналі «Przegląd Polityczny» відомі українські інтелектуалісти Оксана Забужко, Євген Сверстюк, Тарас Возняк, Андрій Портнов та інші. Своїми поглядами діляться також американський історик Тімоти Снайдер і діяч українського єврейського руху Йосиф Зісельс.
Майдан виконав своє завдання, відсуваючи тоталітарну владу і починаючи демократичні зміни. Так вважає Й. Зісельс, водночас він переконаний у тому, що президент Путін так і не зрозумів, що це не була інтриґа США чи ЄС, а воля українського народу. «Людям на Майдані не йшлося про українські етнічні питання, а про добро всіх громадян України. На Майдані виявилося, що громадянське суспільство України дозріло», – посилаючись на багатонаціональний характер протестів, пише Й. Зісельс у статті «Викликом є Росія, а не Україна». Твердження з заголовка автор пояснює тим, що Кремль не зацікавлений такими питаннями, як економічний розвиток чи громадянські права, а лише вигаданою могутністю і силою.
У свою чергу, Т. Снайдер у розмові з Ізою Хруслінською говорить, що підтримує Україну, маючи свідомість її слушної боротьби та нерівних сил у протистоянні з Росією і її пропаґандою. Проте потрібно, за його словами, постійно пояснювати, що українські прагнення – це не «Бандера» і війна, а держава, побудована на цінностях, а це на Заході визнають віддавна. Снайдер однозначно заперечує існування загрози у вигляді українського націоналізму: «(…) саме ми, західний світ, не хочемо, щоб українці проявили себе як політично дозрілий народ, а радше хочемо, щоб вони цікавилися етнічними питаннями. Тоді ми могли б їх іґнорувати як крайніх націоналістів (…)», – відзначає історик і пригадує, що Майдан говорив різними мовами, серед своїх «сотень» мав також єврейську, а першим на Майдані загинув вірменин. У цій статті є й аналіз цілей президента Путіна у маніпулюванні історією ІІ Світової війни, ефективності російської пропаґанди і загроз, які все це несе світові.
У «майданівське» число часопису потрапила й лекція відомої письменниці Оксани Забужко про Тараса Шевченка в контексті української революції.
Черговий український інтелектуаліст Тарас Возняк у матеріалі «На кшталт маніфесту» закликає світ активніше захищати ліберально-демократичний порядок. В оцінці автора, світові загрожує не лише російський імперіалізм, але й інші мілітарні конфлікти останніх років.
Слова пошани учасникам Революції гідності віддає покійний уже дисидент Євген Сверстюк у тексті зі збірки «Майдан. (Р)еволюція духу».
Своїми спостереженнями щодо українських перетворень ділиться критик і публіцист Володимр Панченко. У розмові з Петром Тимою він говорить, що до подій на сході України просто повинно було дійти. Це не божевілля Путіна, а складова продуманого плану, в якому втрата України означає втрату частини російської ідентичності. Однак на теперішню трагедію запрацювала і наївність українських політиків та українського суспільства. Вистачить згадати, що українська військова доктрина ніколи не передбачувала аґресії з боку Росії, а за роки незалежності навіть не вреґульовано спільних кордонів. У північному сусіді українці постійно бачили «братську дружню державу». А тимчасом, як наголошує В. Панченко, «Росія-вуж» постійно була готова проковтнути «Україну-кролика». Публіцист пригадує, що страх перед втратою України в Росії наявний від століть. Москва також постійно намагалася виховувати в українцях почуття меншої вартості. Тому, наприклад, герої-росіяни російських фільмів стають генералами і наводять порядок, а українські – це радісні ідіоти. Лише нещодавно в Україні почали забороняти таку антиукраїнську продукцію. Панченко зосереджується і на таких питаннях, як витиснення комуністичних символів з краєвиду міст чи розвиток масової культури. На його думку, саме це дозволить будувати сучасну українську ідентичність.
нові явища української дійсності у світлі науки представила соціолог Ірина Бекешкіна. Проведені в кінці минулого року дослідження чітко показують, що українці підтримують свою державність, обирають європейський напрямок, а Росія в їх уяві помінялася з НАТО місцями: ворог – друг. Громадська активність людей, реформування держави, зміцнене західними кредиторами, і загальна підтримка, подана західним світом, – це те, що становить запоруку позитивних змін в Україні.
Черговий матеріал – це розповідь про «радянську інженерію» на мешканцях Донбасу. Екскурсоводом виступає тут історик та етнолог Леся Гасиджак. В іншому тексті її колеґа за професією історик Андрій Портнов зосереджується на Дніпропетровську і пояснює, як ця «брежнєвська» столиця стала «серцем» України.
Ще одним українським акцентом цього видання є рецензія в розділі «Книжки» виданих минулого року в польському перекладі «Спогадів» генерала Павла Шандрука, якому доводилося служити в російському, українському та польському військах. ■
