Цей футболіст унікальний тим, що на момент, коли в України з’явився свій незалежний чемпіонат, йому було вже 34 роки, тим не менш у новому чемпіонаті В. Антонюк відіграв на професійному та аматорському рівні ще сім літ. Останні роки радянського чемпіонату, перші кроки в новому чемпіонаті України, важливі успіхи та історичні перемоги Антонюка пов’язані з луцькою “Волинню”.

Володимир Георгійович АНТОНЮК народився 16 грудня 1958 р. в Луцьку. Захисник.

Не дивно, що частина його кар’єри пройшла в радянські часи. Водночас виступати на професійному рівні Антонюк розпочав досить пізно. 1987 року, коли йому було вже 28, захисник став виступати за луцьке “Торпедо”, яке тоді грало у 6-й зоні другої ліги чемпіонату СРСР. Два роки гравець допомагав команді закріплюватися в середині турнірної таблиці, а на третій, тобто 1989-ого, луцькому колективу, тепер уже “Волині”, допоміг досягти справжніх успіхів – команда посіла перше місце у своїй зоні. Тобто фактично стала чемпіоном УРСР. Крім того, сам футболіст був визнаний найкращим гравцем сезону в Україні. Гіркою пігулкою до історичної події стало те, що в перехідному турнірі до першої ліги чемпіонату СРСР волиняни посіли лише друге місце.
Утім Антонюк і команда не знітилися і наступні два роки утримували реноме потужного середняка турніру. А восьме місце, що його “Волинь” під керівництвом відомого українського фахівця Мирона Маркевича посіла в останньому чемпіонаті СРСР серед команд другої ліги, дозволило їй новий чемпіонат, України, розпочати в найвищій лізі.
Кар’єра в луцькій команді в незалежному чемпіонаті склалася просто блискуче – за два сезони (1992, 1992/1993) він провів майже п’ятдесят матчів і лише один неповністю. За цей час Антонюк спочатку під керівництвом М. Маркевича, а потім Романа Покори двічі допомагав “Волині” закріпитися в середині турнірної таблиці в найвищій лізі. Та вже в сезоні 1993/1994 футболіст втратив місце в основі (все таки 36-й рік йшов) і, награвши за осінню частину змагань лише на один тайм, під час зимового антракту залишив Луцьк. Як виявилося, більше в найвищій лізі чемпіонату України Володимир Георгійович більше не виступав.
Після найвищої ліги Антонюк поїхав до Тернопільської області, а саме до містечка Чортків, де в першій професійній лізі виступав “Кристал”. Там, провівши півтора сезону, захисник двічі допоміг чортківцям зберегти прописку в першій лізі, потім була “Скала” (Стрий, весна сезону 1994/1995 та весь сезон 1995/1996), де гравець не зміг допомогти своїй команді уникнути вильоту до другої ліги. Завершив професійну кар’єру (у 39 років) Антонюк гідно – зробив внесок у те, щоб хмельницьке “Поділля” після вильоту до другої ліги відразу повернулося до першої, а матчі завершальної осінньої частини змагань першості 1997/1998 проводив практично без замін.
Та, як виявилося, це ще був не кінець: футболіст, завершивши виступи на професійному рівні, два роки виступав у чемпіонаті та Кубку України серед аматорів за ФК “Троянда-Експрес” (Гірка Полонка). І, треба сказати, успішно: у чемпіонаті Антонюк допоміг своїй команді увійти до четвірки найкращих в Україні серед любителів, а в Кубку дійти аж до фіналу. Лише після цього захисник “повісив бутси на цвях”.
Нині Володимир Георгійович живе в Луцьку, активно цікавиться футболом, підтримує зв’язки з колишніми партнерами з команди та час від часу виступає за ветеранів. Його син Сергій Антонюк виступає за ФК “Мар’янівка” з однойменного містечка на Волині на першість області.