Павло Лоза ■ КУЛЬТУРА ■ №41, 2015-10-11
У середині жовтня на сцені Польського театру у Варшаві будуть показані українські вистави: «Чорнобиль ТМ », «Листи з Харкова» та «Декалог: локальна світова війна». Про потребу займатися історичними питаннями та про самі вистави розповідає їх режисер Світлана Олешко.
Одна з Ваших вистав торкається чорнобильської теми. Ви самі мали часто нагоду відвідувати Польщу, спілкуватися з її людьми. Чи суспільство у Польщі розуміє, чим був Чорнобиль?
Світлана Олешко: Передовсім треба сказати, що про загрозу, якою був і надалі є Чорнобиль, мало знають і самі українці. Це занадто велика, глибока і серйозна проблема, а точніше – комплекс проблем. Забагато там політики, брехні і різних маніпуляцій. Тому ми взялись за цю тему. Виставу кілька років тому ми зробили саме з ініціативи одного з театрів у Познані. Лише тоді зрозуміли, що є зацікавлення темою не лише з боку українців. Чорнобиль є всюди, не тільки в Україні.
Саме того вчить Ваша вистава?
Вона скоріше відкриває питання, які ми повинні собі ставити. На жаль, панує в нас таке «злочинне незнання», тобто люди не просто не знають, але вони не хочуть знати. Україна має унікальний досвід, якого ніхто більше не має. Ми маємо досвід боротьби з ядерною катастрофою і перемогою над нею. Нам треба ставити питання: як тепер думати про цю зону відчуження, як нам слухати людей, які там досі працюють, і як вижити? ці питання виносить вистава. Вона сама спирається на спогадах ліквідаторів аварії. Частково використані спогади ліквідатора, який був радіаційним розвідником тридцять років тому, та спогади вченої, яка їздила і роками досліджувала ситуацію в закритій зоні. У виставі використовуємо також інформації від людей, що працюють там щодня. Про це місце і катастрофу ніхто не забуде, бо реактор є там, де він і був. Тому нікуди від цієї теми ми не втечемо ще довгі роки.
Подібно, як і від теми Голодомору, про що Ваша друга вистава «Листи з Харкова»…
У ній я показую столицю Голодомору — Харків. Спектакль базується у великій мірі на свідченнях людей, які пережили цю трагедію. Розмови з ними показали нам, наскільки для них болісні ці спогади навіть тепер. У виставу ми залучили документи, свідчення італійських, польських і британських дипломатів, що тоді працювали в дипломатичних установах у Харкові, який у той час був столицею Радянської України. Вони інформували свої уряди про цю катастрофу, але ніхто не хотів їх слухати. Документи італійських дипломатів видані у збірці і перекладені на українську мову. Натомість листи і свідчення польських дипломатів ще не друкувались і не перекладалися в Україні. Ми використовуємо їх у своїй виставі.
Вона травматична?
Вистава – ні, але сама тема – так, бо така трагічна дійсність. Про Голодомор довго не говорилося в нас. Лише в останні декілька років про це говориться, і ця тема справді у нас дуже актуальна. Я сама – харків’янка у п’ятому поколінні. Хоча мені ніколи в дитинстві ніхто не розповідав про те, все ж люди про це знали. До сьогодні це велика травма. У виставі тема розроблена так, що вдалося уникнути брутальностей. Ми говоримо про жорстокі речі, але естетично ми робимо це дуже делікатно. У нас у Харкові на виставу «Листи з Харкова» батьки приходять з дітьми.
Якою наступною проблемою Ви займаєтеся?
У театрі ми покажемо також виставу «Декалог: локальна світова війна». Вона присвячена ІІ Світовій війні, зокрема польсько-українському конфлікту в цій війні. Це дуже важливе питання. Досвід нам показав, що це теж дуже болісна проблема. Не так просто людям про це говорити. У виставі йдеться про події на Волині у 1943 році. Ми хочемо пояснити глядачеві, що ІІ Світова війна для українців була тотальною, що вони воювали проти всіх армій світу. Досі в нас про це так не говорилося. Волинь дуже далеко від Харкова. У нас була своя страшна історія у цій війні. Тільки зараз люди починають про щось помалу дізнаватися. Нашою виставою ми цю невідому історію розкриваємо перед людьми. Сам Харків сьогодні – це прикордонне місто. Воно хоче бути мирним, але люди розуміють, що війна може розпочатися кожної хвилини. Тому тема конфлікту, тема війни дуже актуальна.
Світлана Олешко — директор Театру «Арабески» в Харкові. Автор сценарію та режисер вистав «Чорнобиль ТМ», «Листи з Харкова» та «Декалог: локальна світова війна», які 15-16 жовтня буде можна подивитися у Польському театрі у Варшаві. Більше інформацій на сайті teatrpolski.waw.pl
