Юлія Боєчко ■ ЛЕМКІВСКА СТОРІНКА ■ №32, 2015-08-09

Відома акторка та співачка, заслужена артистка України Галина Баранкевич презентувала в Івано-Франківську аудіоальбом лемківських пісень «Вигнані з раю». В аудіоальбом увійшло 14 музичних композицій, серед яких уже знані пісні «Под облачком», «Ішло дівча лучками», «Кед ми прийшла карта», «Ой, верше мій, верше», а також малознані широкому загалу пісні, які Г. Баранкевич записувала в автентичних носіїв лемківської культури. Це другий аудіоальбом акторки, проте він – особливий, адже лемківський.

«У моїй великій лемківській родині Дзюбинських, Репелів та Галиків я знайшла джерело натхнення, яким хочу поділитися з вами… Доля вигнанця – нескінченний шлях повернення. Все, що ми маємо, це пісня як частина райського дому, як дороговказ, як наша душа і віра», – коментує Г. Баранкевич лемківський вимір альбому.
Історія лемків рідна для акторки, адже її бабуся Ганна Дзюбинська мала 11 років, коли велику родину (на той час це було п’ятеро дітей, а прабабуся була вагітна з шостою) 1945 р. вивезли товарним поїздом з Лемківщини на східну Україну. Два роки вони прожили на Донбасі. Завжди надіялись, що повернуться в рідні краї. Вони повернулись на Західну Україну, але рідного краю так і не побачили до кінця життя. Прабабуся Антоніна до останніх своїх днів розмовляла лемківським діалектом, живучи в Дем’янові під Бурштином. Бабуся Ганна і дід більш пристосувалися до місцевого життя і розмовляли українською мовою. Ці люди завжди були культурними, творчими та духовними. Галинина бабуся Г. Дзюбинська грала в самодіяльному театрі.
Цікаво, що маючи п’ятеро дітей на руках, а лише кілька годин на підготовку до виїзду, вони взяли в дорогу, крім найбільш необхідних речей, акордеон і скрипку, без яких не уявляли свого життя.
Ідея створення лемківського аудіо-альбому виникла чотири роки тому назад. Галя потрапила на зустріч лемківської родини, яку організував отець-декан Іван Репела. На ній було 400 людей, які всі були одні одним родичами. Кожна родина мала себе творчо представити, коротко розповісти біографію роду, щоб надалі підтримувати родинні зв’язки. Там Галя заспівала лемківські пісні «Під облачком», «Ой, верше мій, верше». Саме тоді брат отця Івана Дмитро Репела, який живе у Словаччині, запропонував Галі записати сольний альбом. З того часу співачка почала пошуки пісень. Їй допомагала Ярослава Галик, яка пише книжки про Лемківщину. Вона наспівала Галі багато пісень з репертуару своєї родини, почутих з уст своєї мами. Саме з п. Ярославою Г. Баранкевич уперше відвідала край своїх предків с. Верховню Новосанчівського повіту.
«Я повинна була відвідати цю землю, щоб зрозуміти, що наші прадіди втратили», – розповідає співачка. – Сльози навернулися на очі, бо та краса, ті природні надра, якими Господь наділив ту землю, – надзвичайні. Я не знаю, чому так доля склалася в цих людей, що їх просто вигнали. Я пройнялася тим багатством, тією красою. Я зрозуміла, що лемки не могли не співати, не складати такі душевні, ніжні ліричні пісні. Саме після поїздки на Лемківщину два роки тому я почала записувати аудіоальбом.
Серйозно взялася до діла й гадала, що за півроку вдасться його видати. Почала підключати багатьох людей: композиторів, аранжувальників. Вони по-сучасному підходили до запису моїх пісень. У процесі праці навіть змінювався мій голос. Хто слухав, той не впізнавав. Запитували, чи це дійсно я співала. Так тривало понад рік, аж до тих трагічних подій в Україні, коли я взагалі не розуміла, чи доречно співати, записувати щось, чи це правильно і патріотично. Тому на півроку бажання щось робити зникло аж до того часу, коли я почула пісню „Кед мі прийшла карта” у виконанні Мар’яни Садовської.
Тоді я почула інше звучання, співачка виконувала твір, як мати, як берегиня. Я зрозуміла, що цей альбом під час війни, навпаки, підніме дух людей, і додала до репертуару й цю пісню».

Родзинкою альбому є спільний запис пісні «Душко моя» з етнофолькгуртом «Цвіт кульбаби».
Цікаво появилася і назва платівки «Вигнані з раю». Жодна з пісень, які є на диску, не підходила до назви. Кожна пісня є дорогою, але було би образливо перед іншим твором, якби якийсь один виділити. Тоді лемкиня та журналістка Анна Кирпан записувала з Галею інтерв’ю для радіо «Лем FM» і дала кілька лемківських творів. Співачка знайшла твір, який лемки виконують під час Великого посту. Це церковна пісня «Як пішов пан Бог до раю та й і стрітив Адаму і Єву» (про вигнання перших людей). Цей вірш Галина також розмістила на обкладинці аудіоальбому. І саме там були слова «вигнані з раю».
Два роки тому співачка познайомилася на фестивалі «Лемківська осінь» з лемкинею Світланою. Вона також шукала могилу своїх рідних на Лемківщині. А проживає п. Світлана в Луганській області, біля м. Красний Луч, на окупованій території. Вона говорила, що всі в селі розмовляють виключно або російською, або по­лемківському. В тому селі вони організовували лемківські фестивалі, відкрили музей з національним одягом, збирають пісні. Бережуть своє етнічне.
А цього року п. Світлана приїхала до Івано-Франківська з окупованої території, бо їй та всім її односельцям знову не дають жити. Вона виробляє документи, бо вищі органи хочуть знати, чи вона – українка чи росіянка, так само мають претензії до батьків, чи ви лемки чи нелемки. Провівши паралель, дивлячись на історію п. Світлани, яка не має своєї землі, Г. Баранкевич запитує сама себе, скільки ще може бути знущань над цими людьми. Історія, яка крутиться по колу, повторилася: лемків вигнали з їхнього рідного раю Лемківщини, подібно до того, як в сучасній Україні багатьох лемків, яких свого часу переселили на схід України, тепер виселяють звідси через війну… І знову ці люди «вигнані з раю», їх витуряють, вимагають покинути цю землю…
Запис аудіоальбому – це вдячність і шана Г. Баранкевич своїй родині, своїм предкам за те, що вони не зламалися, знайшли в собі сили жити у вигнанні, народжувати багато дітей. Кожен здобув професію, став справжньою людиною. ■

На світлині: платівка Галини Баранкевич. Пісні можна послухати в інтернет-записі, набравши «Вигнані з раю»

Поділитися: