(пл) ■ ПОДІЇ ■ №2, 2015-01-11
З рапорту Освітнього фонду «Перспективи» (Fundacja Edukacyjna «Perspektywy») виникає, що кожен третій студент-іноземець у Польщі – це українець. У польських вишах навчається вже близько 15 тис. громадян України, 70% з яких оплачує своє навчання. Однак у Польщі звучать голоси, що українські студенти – фаворизовані.
Закиди, що українських студентів, яких з року на рік щораз більше в Польщі, фаворизують, появилися, зокрема, в Ополі та Люблині. Звучать голоси, що до Опольського університету приїхало вчитися так багато українців, що польських студентів мусять позбавляти гуртожитку. В мережі Facebook появилася сторінка «Cтоп українізації Опольського університету», на якій свої коментарі заміщають навіть викладачі. Один з коментарів, який вписав викладач Вроцлавського університету, звучить: «Міністр науки профінансувала бандерівцям з України 550 стипендій – це 50 тис. злотих на рік для кожного!».
Ці слова мали відноситися до рішення міністра науки та вищої освіти Польщі, Лени Колярської-Бобінської щодо стипендіальної програми для українських студентів. Від вересня 2014 р. українські студенти можуть користуватися спеціально ініційованою для них стипендіальною програмою «Польський Erasmus для України» («Polski Erasmus dla Ukrainy»). В її рамках уже в листопаді до Польщі приїхало 50 українських студентів зі Східної України, які розпочали навчання в 12-ти польських вищих навчальних закладах (ВНЗ). Ця програма розрахована на 500–550 українських студентів та 50 докторантів. Вони навчатимуться у Варшавському університеті, Головній комерційній школі у Варшаві (пол. SGH), Економічному університеті в Познані, Краківській гірничо-металургійній академії, Лодзькому політехнічному університеті, Університеті ім. Адама Міцкевича в Познані та інших польських вишах.
«Ми хочемо підготувати фахівців, які в майбутньому допоможуть Україні в європейській інтеґрації. Тому ми обрали такі напрямки, як менеджмент, європеїстика, економіка. Ми також хочемо виростити кадри для сучасної інноваційної економіки України, звідси й спеціальності з робототехніки, автоматики і машинобудування», – сказала на прес-конференції 16 листопада Л. Колярська-Бобінська.
Однак у закидах щодо українських студентів ідеться не тільки про те, що їх фаворизують з огляду на фінансування. В Люблині, в якому навчається більше як 1,5 тис. українців, бувають групи студентів на деяких факультетах, у яких більшість – це студенти з України.
«В університеті, в якому я навчаюся, насправді українську мову чути всюди. Так само є в гуртожитку, де 75% його мешканців – це українці. Деколи від польських студентів можна почути голоси, що українці забирають їм місце, але ніхто радше з цього проблеми не робить, – розказує Михайло, який у Люблині студіює українську мову та міжнародні відносини. – На моєму курсі 80% студентів – це громадяни України. Коли їх питаю, чому приїхали навчатися до Польщі, кажуть мені, що тут можуть вивчити польську мову. Для них важливе, щоб завершити навчання на європейському виші. Я їх розумію. Якщо мають давати в себе викладачам хабарі за заліки, то краще їм заплатити за навчання у виші в країнах ЄС», – вважає Михайло.
Буває, що польські ровесники бояться того, що невдовзі «мова навчання буде українською». Але найбільші протести проти українських студентів виникли у Перемишлі. Все було пов’язане з фото молодих українців з червоно-чорним прапором у руках, викладеним на сайті вишу, в якому вони навчалися. Хоч ректор школи офіційно перепросив за «неадекватну поведінку своїх студентів», то справою зайнялася прокуратура, яка перевіряє, чи в студентів справжні Карти поляка, які дозволяють їм навчатися безкоштовно у Польщі.
Завдяки Карті поляка, у Польщі мав змогу безкоштовно навчатися Андрій. Зі свого досвіду знає, що тут ніхто не фаворизує українських студентів: «На мою думку, не фаворизують молодих українців, а є звичайна потреба допомогти українській молоді здобути освіту в цей складний для нашої держави час. Очевидно, різні студенти приїжджають з України. Серед них трапляються також люди з крайніми поглядами. Важливо, щоб якісь поодинокі випадки не вплинули на загальну думку і відношення до українців», – говорить українець, який у Варшаві вчився маркетинґу.
Завдяки Карті поляка і різним стипендіальним програмам у Польщі навчається лише третя частина українців. Своє навчання у польських ВНЗ оплачує 70% українських студентів. За різними показниками, за один рік навчання у Польщі загалом ці студенти платять тут навіть 12 млн. євро. Якщо взяти до уваги мінімальний місячний кошт життя студента в Польщі, який становить коло 300 євро, то українці залишають у Польщі навіть до 50 млн. євро на рік. Чи це малий прибуток для держави?
Треба додати, що деякі виші дуже активно працюють і самі притягують до Польщі молодь з України, бо часто для навчальних закладів українці – це єдиний порятунок. У чому причина такого зацікавлення українців освітою в сусідній державі? Польська освіта – це такий прийнятний варіант поєднання ціни і якості. Крім того, українські абітурієнти говорять, що ціни за навчання в Україні вже давно наздогнали європейські. Не треба забувати і про мовну та ментальну близькість чи родинні зв’язки. Все це впливає на вибір Польщі як країни навчання. Молоді люди їдуть туди, де їх чекають, куди запрошують, де надають можливості і допомагають.
«Прикро, що відбуваються такі речі. Маю на увазі те, що ніби українським студентам дають якусь перевагу. Насправді, для студентів з України є багато формальностей, які треба вирішити, і доволі часто наодинці. Добре, якщо є друзі, які можуть поділитися досвідом. Польське суспільство досі доволі закрите, тому потрібна праця і бажання відкритості з обох сторін. А згадані непорозуміння і вузькість світогляду дуже неґативно впливають на цю ситуацію», – вважає Ірина, яка вивчала у Варшаві соціологію.
Саме у столиці Польщі студенти з України утворили з представників варшавських ВНЗ, у яких навчаються українці, координаційну раду під назвою Всеукраїнський студентський союз «Студент за кордоном». Вона має відповідати за розвиток багатьох сфер студентського життя у Варшаві, зокрема за спортивні, соціальні та економічні питання української молоді у столиці. До цього ще повернемося.
