Степан Мігус ■ ПОДІЇ ■ №43, 2014-10-26
Майже 250 виконавців з України і Польщі, десять концертів у мазурських храмах та орден для головного організатора престижного музичного заходу. ХІV Міжнародні осінні концерти українського сакрального співу тривали два дні і закінчилися 12 жовтня, в неділю, ґала-концертом у найбільшому храмі Ґіжицька – латинському костелі Святого Казимира Королевича. Вони принесли чималий і надзвичайно якісний «урожай». Не вперше. Але цим разом Україна зауважила й поцінувала організатора цього престижного заходу – голову Мазурського відділу ОУП Івана Піка. Українська православна церква Київського патріархату в особі її Патріарха Філарета нагородила жителя Ґіжицька орденом Архистратига Михаїла.
Цьогорічні концерти відбувалися в церквах і костелах Ґіжицька, Венґожева, Бань-Мазурських, Круклянок, Позезджа, Вількас, Видмін. Крім українських, виступали також польські хори римо-католицьких парафій Святого Йосифа з Венґельштина, Івана-Павла ІІ з Видмін. Зацікавлення заходом було надзвичайно велике. Перш за все вражав високий рівень, передусім, українських виконавців. А були серед них такі хори, як хор священнослужителів Української православної парафії Київського патріархату в Дубні (щорічні учасники заходу), «Софія» з Києва, «Каменяр» зі Стрия, «Тавор» з Калуша, «Леґенда» з Дрогобича, «Камертон» з Ґіжицька, український камерний хор зі Щецина. Всі українські хори взяли участь у недільному ґала-концерті. Своєю професійністю ґала-концерт збагатив польський хор ім. Віктора Вавжичка з Вармінсько-Мазурського університету, в якому, до речі, співають і студенти-українці. Цей хор починав свій виступ твором українського композитора Максима Березовського.
Недільний урочистий концерт був присвячений героям Майдану та воїнам, які нині захищають волю на сході України. Багато з них віддало життя за незалежність своєї Батьківщини. Хор священнослужителів Української православної парафії Київського патріархату в Дубні після хвилини мовчання на честь героїв почав концерт піснею «Пливе кача по Тисині», якою в Україні прощаються з героями, котрі загинули за волю України.
Слова поздоровлення від отця-архиєпископа, митрополита Івана Мартиняка, який патронував заходові, передав кількасотособовій публіці і почесним гостям єпископ-помічник Перемисько-Варшавської єпархії угкц Євген Попович: «Ми зібралися в цій святині, щоб насолоджуватися красою сакральної музики, тобто мистецтва, яке возвеличує іпостась Бога, яке показує, як людина уявляє собі його велич, його недоступність, одночасно і близькість, – підкреслив єпископ. – Заохочую всіх вас заглибитися в красу, гармонію цих перлин, щоб хоч на хвилину відірватися від повсякденних турбот, від проблем, які маємо, від політики, від поганих вістей, які не дають нам спокою. Вітаю організаторів з таким величним успіхом, дякую всім виконавцям за це найвищого рівня мистецтво. Дякую всім тим, хто допомагав у підготовці такого прекрасного заходу, без вашої праці він би не міг відбутися. Я радий, що тут присутні наші брати з Православної церкви України, а також нашої Греко-католицької церкви. Це доказ того, що ми – брати і сестри у вірі. І тому разом хочемо возвеличити нашого Бога».
Оцю духовну єдність різних гілок Церкви підкреслив і заступник маршалка Вармінсько-Мазурського воєвідства Ярослав Слома. Він сказав: «Святий Іван-Павло ІІ часто повторював, що у Європі християнство мусить дихати двома легенями: і тією, яка виводиться з латинської традиції, і тією, яка походить з візантійської традиції. Східним християнам є що нам, латинникам, запропонувати. Оця традиція візантійського співу, традиція ікони, Божого слова, яке відчуваємо серцем у церковних картинах – це все і є неоціненним багатством. Це свято показує, що з цього всього можна створити гарний якісний синтез. Цей синтез має добрий ґрунт на Вармії та Мазурах».
Я. Слома підкреслив також, що ми всі, незалежно від національності і віросповідання, будуємо майбутнє нашого реґіону, оскільки живемо під одним спільним небом. Він висловив теж переконання, що Польща та Україна будуть прямувати вільною дорогою об’єднаної Європи.
Своєрідним синтезом цьогорічного свята української сакральної музики стали слова депутата Сейму РП Мирона Сича про зустріч, яка переносить усіх в інший вимір: «Цьогорічний фестиваль має дещо інше, не лише символічне значення. Організатори присвятили його тим подіям, які відбуваються в Україні. Його зворушливий початок був присвячений усім тим українським героям, які загинули за волю України, а також борються за віру, надію, демократію і гідність людини. Це великий виклик. Усі ми жаліємо, що у східній частині Європи в ХХІ столітті ще цього не зрозуміли. Ще кілька місяців тому ніхто з нас не сподівався, що в центрі Європи можуть відбуватися такі страшні речі. А вони можуть нагрянути і до нас».
Про непростий час згадав і протоієрей УПЦ КП Василій Лозинський, голова дубенського благочиння. Дубенський хор, з яким він приїхав, довго вагався, чи їхати до Ґіжицька в такий непростий для України час. Але з благословення рівненського єпископа Іларіона вони таки приїхали сюди. «Приїхали тому, що польська держава виявляє величезну підтримку українській державі, українському народові у такий непростий час. Держава – це люди, і ми відчуваємо цю підтримку від людей, від поляків, від громадян Польщі різних національностей, різного віросповідання. Нас усіх об’єднує тривога, нас усіх об’єднує Бог. З великою радістю і приємністю я дізнався, що в день нашого концерту в римо-католицьких костелах лунала молитва за мир в Україні. Це нас не може залишити байдужими. Ми почуваємося тут серед справжніх друзів», – сказав протоієрей.
Закінчився ґіжицький ґала-концерт величним твором М. Лисенка «Боже великий єдиний, нам Україну храни» у виконанні всіх хорів, які виступали цього дня. ■
