Великий подарунок народові

Мирослава Олійник (Бучківська)аКУЛЬТУРА№9, 2014-03-02

У рамках відзначення 100-ліття передачі митрополитом Андреєм Шептицьким в дар українському народові Науково-художнього фонду, 2013 р. організовано ряд подій і заходів. Національний музей у Львові ім. А. Шептицького (НМЛ ім. А. Шептицького) став «однією з найвизначніших в Україні скарбниць вітчизняної культури і мистецтва».

Metropolita Szeptycki podczas pobytu w Rzymie 1921 200Зазирнувши в історію, дізнаємося, що 1905 р. митрополит Греко-католицької церкви А. Шептицький заснував приватний фонд «Церковний музей», який був призначений для розвитку й утвердження української культури. Ґрандіозну роботу з організації музею та укомплектування експонатів у ньому виконав відомий історик, мистецтвознавець, доктор філологічних наук Іларіон Свєнціцький. Він же і став першим директором музею (1905–1952 рр.), якому присвятив своє життя. І відхід від такого служіння був непростим: навесні 1952 р. комуністична влада постановила знищити мистецькі твори музею (загалом 2115 шт.), оскільки вони були «націоналістичного змісту». Серед приречених надбань виявилися полотна великих українських художників: О. Новаківського, М. Сосенка, Ф. Красицького, П. Холодного, М. Глущенка, М. Бойчука, Г. Нарбута, С. Гординського, О. Кульчицької. Усіма силами І. Свєнціцький боровся проти такого жорстокого вироку для свого «дітища», тому і був знятий з посади директора. А в серпні 1952 р., за наказом секретаря Львівського обкому партії, цінні мистецькі твори перевезли двома вантажівками за три рейси до бібліотеки АН УРСР, щоб знищити «націоналістичні антирадянські експонати». очевидці згадують, що «крематорій для мистецтва димівся над містом кілька днів»… Можливо, все це й підірвало здоров’я «отамана» Національного музею у Львові.
Нещодавно ми відзначали таку значущу дату – 100-річчя передачі музею народові. З вересня до грудня минулого року відбувалися різноманітні заходи, організовані Львівською митрополією УГКЦ та Національним музеєм ім. А. Шептицького. Поряд з урочистими зборами у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької, з нагоди ювілею відкрито виставки: «Пам’яті митрополита Андрея Шептицького» (пам’ятки зі збірки НМЛ ім. А. Шептицького та колекції музею сакрального мистецтва ім. А. Петрушевича Львівської митрополії УГКЦ), «Покров Пресвятої Богородиці: твори XV–XIX ст. зі збірки Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького», «Історико-документальна виставка: Віра Свєнціцька (1913–2013) – відомий дослідник давньоукраїнського мистецтва», «Бібліографічна виставка видань НМЛ (1908 – 2013)». У рамках святкування була проведена й Міжнародна наукова конференція «Збереження і дослідження історико-культурної спадщини в музейних зібраннях: історичні, мистецтвознавчі та музеологічні аспекти діяльності». Крім цих заходів, улаштовано ряд презентацій каталогів творів мистецтва і виставок, присвячених ювілеєві.
Гордістю музею є найбільша і найповніша в Україні колекція середньовічного українського сакрального мистецтва XII–XVIII століть. У великих залах дихають неповторністю старовинні ікони, скульптури, рукописи; тут ми ознайомлюємося з особливими взірцями декоративної різьби, металопластики, гаптованих церковних тканин. Цікавими для відвідувачів є твори Івана Рутковича (Жовківський іконостас XVII ст.) та Йова Кондзелевича (Богородчанський іконостас 1698–1705 рр.), які відображають епоху українського ренесансу та бароко.
Колекція музею поповнювалася за рахунок дарів від духовних осіб, діячів культури, Львівської греко-католицької митрополії і капітули, Товариства «Просвіта», Народного дому, Богословського наукового товариства, бібліотеки отців василіан (Бучацьке Євангеліє) та подарунків зі збірок Ставропігійського інституту. Фонди музею збагачені й шедеврами таких митців європейського значення, як Пінзеля, Полейовського, Філевича та інших.

Очі розбігаються від розмаїття колекцій творів народного мистецтва періоду XVII–XX ст.: виробів з кераміки, кості, металу, тканини, вишивки, різьби у дереві, народного одягу, писанок, малювання на склі… Найкращі твори виставлені в постійних експозиціях: «Давнє українське мистецтво», «Мистецтво XIX – поч. XX століть», «Українське мистецтво XX століття», «Народне мистецтво». Окрасою музейних надбань є твори Тараса Шевченка.
Ще одним цінним доповненням НМЛ ім. А. Шептицького є художньо-меморіальні музеї-філії Олекси Новаківського, Олени Кульчицької, Івана Труша та Леопольда Левицького, які самостійно діють у творчих майстернях митців. На сьогодні всі фонди музею налічують понад 100 тис. одиниць, які репрезентують вікові традиції розвитку українського мистецтва і національної культури.
Відвідавши музей під час ювілейних святкувань, я порозмовляла з Данутою Посацькою, яка представилась головним хранителем музею. На моє запитання, що зробила колеґія музею до святкування, вона відповіла: «Ви знаєте, легше було б відповісти, чого ми ще не зробили… Ми організовували фондові виставки, тобто не персональні, не авторські, а тільки з надбань музею. Всі ці виставки, присвячені ідеї ювілею, були представлені протягом усього року. Ми виставляли найбільш унікальні експонати, щоб відвідувачі могли їх оглянути. І до проведення міжнародної конференції, до якої готувалися цілий рік, ми видали збірник. Це теж своєрідна праця. Участь у конференції взяло понад сто фахівців: реставраторів, дослідників, мистецтвознавців з Польщі, Росії, Угорщини та інших країн. Наприкінці грудня заплановано виставку-звіт наших реставраторів, які протягом останніх п’яти років оновили, оживили стародавні пам’ятки культури – олійні роботи, іконопис, скульптури, тканини, графічне мистецтво… Не менш важливою є виставка під назвою „Західноєвропейський рисунок XVI–XIX ст. з фондів Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького”, яка теж відбудеться у грудні».
Д. Посацька підкреслила особливе значення виставки, присвяченої Вірі Свєнціцькій (дочці організатора Музею Іларіона Свєнціцького), адже ювілей музею співпав з її століттям. Вона була відомим мистецтвознавцем, дослідницею давнього українського мистецтва та, звісно, багатолітньою працівницею Національного музею.
– Сьогодні ми разом вшановуємо великий вчинок великої людини. Цією великою людиною є слуга Божий митрополит Андрей», – сказав верховний архиєпископ УГКЦ Святослав під час урочистості. Також він зауважив, що тоді, напередодні Першої світової війни, український народ не мав своєї держави. Навіть більше, багато хто заперечував сам факт існування українського народу, його культури. «Митрополит Андрей по крупинках збирав духовні скарби українського народу. І в час, коли всі хотіли щось забрати в України, він подарував їй такий духовний скарб. Тому ми можемо сказати, що цей великий вчинок був «народотворчим актом», який повернув українському народові свідомість власної гідності і пізнання своєї культури, – сказав глава УГКЦ.
Вчинок Шептицького був пророчим актом, який показав глибоку віру митрополита в майбутнє українського народу і його державність. ■

Поділитися:

Категорії : Культура

Коментарі

  1. Йой, як цікаво. Постать Шептицького, то по значенню, як Мазепа… Україна має знати таких людей з усіх сторін.
    ——-очевидці згадують, що «крематорій для мистецтва димівся над містом кілька днів»…————[…]

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*