Павло Лоза ■ ГРОМАДА ■ №16, 2017-04-16
У столичній камерній опері передбачено масові звільнення. Після Великодня понад сто працівників театру втратять роботу. Серед них дві українки – Ольга Пасічник і Марта Боберська. Це одні з найвідоміших оперних солісток Польщі.
Загалом 149 працівників Варшавської камерної опери (ВКО) 18 квітня ц.р. можуть лишитися без праці.
– Ми не отримали жодних пропозицій, жодного іншого варіанту співпраці з театром, і не думаю, щоб вони з’явилися. Просто вже не будемо співати в цьому театрі, – говорить Марта Боберська і гірко додає: – Руйнують життя 150 людей, серед яких є цілі сім’ї, що багато років тут працювали. Вони залишаться без заробітку.
Звичайно, можна сказати, що сьогодні багато людей втрачає роботу, і їм теж треба якось далі жити. Проте, у випадку професійних співаків, коли в Польщі діє лише 12 оперних театрів, їхня ситуація виглядає трохи інакше.
На думку Ольги Пасічник, яка у Варшавській камерній опері співає 24 роки, для більшості співаків – це «абсолютний кінець їхньої пригоди з музикою».
– Співаки нашого театру лишаються без праці в дуже невідповідному віці. Декотрим зараз понад 50 років (а вони творили цей театр). Знайти в такому віці роботу, тим більше в музичній галузі, де важко пробитися навіть молодим, буде неможливо, – вважає співачка.
Треба згадати про освітній процес у професії співаків. Випускники музичних академій протягом довгих років для підвищення кваліфікації беруть участь у різних курсах і конкурсах. Деякі вже навіть під час навчання в академії роблять ставку на один театр. Це тому, що кожен театр має інший стилістично репертуар, для якого потрібні відповідні голоси. Так було, зокрема, у випадку Марти Боберської, сопрано якої відповідало репертуару Варшавської камерної опери.
– Тепер я не маю жодних можливостей піти деінде. У Варшаві працюю вже 23 роки, усе життя я присвятила театрові. Для мене це особиста трагедія, – зізнається М. Боберська.
Щоб стати професійним співаком, який буде виконувати сольні оперні партії, освітній процес займає навіть кільканадцять років.
– Дуже сумно, що роки інвестування в себе і понад 20 років, які мої колеґи присвятили цьому місцю, виявилися нікому непотрібними, – каже О. Пасічник, яка у Варшавській камерній опері почала співати майже відразу після свого приїзду 1991 р. з Рівного до Варшави. – Усе моє життя в Польщі зв’язане з цим театром. Після своїх закордонних ґастролей я завжди поверталася саме у Варшавську камерну оперу, бо це був мій дім. Для деяких співаків це був дім та одночасно дитина.
Втрата для польської культури
Кожний оперний театр на світі намагається ставити власні вистави. Але, на думку М. Боберської, тепер у Варшавській камерній опері буде навпаки.
– Це виглядає так, що хтось хоче зробити театр-імпресаріат. Певно, запрошуватимуть артистів ззовні, бо ж тут ніхто не залишиться. Іншої можливості нема, – заявляє співачка.
У такій ситуації ВКО, якій понад 50 років, невдовзі буде мати дуже обмежені права доступу до вистав. Звичайно, за такою системою працюють теж інші інституції в Західній Європі, які просто купують готові продукції, проте через це вони не мають до них жодних прав, адже це не їхня власність.
– Ідея театру, яку багато років тому придумали творці Варшавської камерної опери, полягала у створенні трупи артистів-однодумців, які «сповідуватимуть» таку саму естетику і будуть творити певну вартість у музичній родині. Саме в тому наша унікальність, – пояснює О. Пасічник.
Дійсно, у репертуарі Варшавської камерної опери були свої вистави, з якими вони виїжджали в різні країни Європи. Саме ці люди творчо репрезентували і популяризували польську культуру за кордоном.
– Кожна вистава – це цінність не лише для Варшави, але й для Польщі, – підкреслює співачка.
З огляду на те, що тепер «культурний продукт» треба буде імпортувати, держава так само втратить фінансово, адже гроші будуть випливати назовні.
Проте найбільшою втратою для польської культури є те, що серед співаків, яких звільняють, є провідні артисти Польщі, визнані в усьому світі, як-от Марта Боберська та Ольга Пасічник. Вони важливі й для українців у Польщі, адже ніколи не боялися говорити про своє походження. Солістки також брали участь у різних ініціативах, організованих українською меншиною в Польщі.
Чому потрібні зміни?
Неофіційні інформації про зміни, які мають відбутись у ВКО, з’являлися віддавна. Проте нова дирекція, яка прийшла в театр восени торік, під час зустрічей з артистами запевняла, що з їхнім приходом вистав буде тільки більше. Кілька місяців пізніше, у середині лютого, працівники театру довідалися, що дирекція Варшавської камерної опери вирішила їх звільнити. Приводом стала погана фінансова ситуація (заборгованість ВКО становить 3,56 млн. зл.). Про це 21 березня під час «журналістського сніданку», організованого для представників ЗМІ, повідомила виконуюча обов’язки директора інституції Аліція Венґожевська-Вгіскерд. За її словами, одною з причини фінансових проблем театру є завелика кількість штатів, які перевищують фінансові можливості інституції.
Нещодавно в польських ЗМІ з’явилася інформація, що Мазовецьке маршалківське управління погодилося надати фінансову допомогу театрові.
– Арґументу «заборгованості» вже нема, а нас далі хочуть звільнити, – дивується М. Боберська і додає: – Не знаємо, що буде далі. Дехто зі співаків навчає співу у різних музичних академіях чи школах. Але не в кожного є дидактичні здібності.
Представники Варшавської камерної опери, звичайно, протестували і навіть склали заяву у справі до міністра культури Польщі Пйотра Ґлінського, який пообіцяв допомогти. Проте рішення про звільнення більшості складу трупи однієї з найважливіших інституцій культури Польщі, досягнення якої ґарантують престиж польської музики на міжнародній арені, не відмінено.
Загалом, згідно з розпорядженням дирекції ВКО, роботу втратить 55 солістів, кілька дириґентів, десятки музикантів оркестру та працівники адміністрації.
Марта Боберська – співачка (сопрано) і актриса. Навчалася в Музичній академії Фридерика Шопена у Варшаві, яку закінчила з відзнакою. З 1994 р. вона є солісткою Варшавської камерної опери. Виконує старовинну і сучасну музику. Концертує в Польщі та за кордоном. Записувала музику до кінофільмів (у тому числі фільмів Анджея Вайди та Аґнешки Голланд), радіо- і телевізійних програм. Працює з багатьма симфонічними оркестрами і театрами (зокрема з Національним театром у Варшаві, Новою оперою в Бидгощі, Латвійською національною оперою). Неодноразово була номінована до нагороди «Паспорт „Політики”» та фонографічної нагороди «Фридерик». Брала участь у проекті ОУП, який заохочував українців до визнання своєї національності у Національному переписі населення 2011 р.
Ольга Пасічник – співачка (сопрано) й актриса, народжена в Рівному. Від 1991 р. живе у Варшаві. Лауреатка Міжнародного вокального конкурсу в Хертогенбош (Нідерланди, 1994 р. – II місце), Mirjam Helin International Singing Competition в Гельсінках (Фінляндія, 1999 р. – II місце) і The Queen Elisabeth International Music Competition (Бельгія, 2000 р. – III місце). Співачка є також лауреатом нагороди «Паспорт „Політики”» і польської фонографічної нагороди «Фридерик». Має понад 40 партій у різних оперних театрах світу (Консертгебау Амстердам, Опері «Бастилія» в Парижі, Театрі Єлисейських полів у Парижі, Королівському театрі Ла Монне/Де Мунт в Брюсселі, Баварській опері в Мюнхені, Концертгаус у Берліні, Театрі «Реаль» у Мадриді). 20 квітня 2013 р. у Великому театрі у Варшаві (Opera Narodowa – поль.) відбулась прем’єра опери у двох актах «Qudsja Zaher» Павла Шиманського. Оперу написано з думкою про Ольгу Пасічник, яка стала виконавицею головної партії. Концертує в Польщі та за кордоном. Співачка виступає так само з українськими народними піснями разом з сестрою Наталією (фортепіано). Минулого року вони взяли участь у концерті, присвяченому 25-літтю Незалежності України, який проходив у Національній філармонії у Варшаві. Солістка записала понад 50 компакт-дисків та DVD-дисків.
О. Пасічник протягом останніх трьох років сама організувала кілька разів транспорт одягу і засобів гігієни в Україну, брала участь у варшавському концерті, присвяченому пам’яті жертв Майдану. Виступала теж на заходах, організованих Об’єднанням українців у Польщі, фестивалях української культури, на концерті в Народному домі у Перемишлі (2016), кошалінському концерті, присвяченому жертвам Голодомору (2016) та інших. ■
