Григорій СподарикПОДІЇ№39, 2015-09-27

У цьогорічних парламентських виборах 25 жовтня балотуватимуться українські лідери, які мають підтримку Об’єднання українців у Польщі – теперішній депутат і голова сеймової комісії національних меншин Мирон Сич, освітянин Марко Сирник та юрист Петро Федусьо.

budemo 294
Мирон Сич (Ельблонзький виборчий округ № 34, місце 4), Марко Сирник (Кошалінський виборчий округ № 40, місце 16), Петро Федусьо (Ґдинський виборчий округ № 26, місце 5)

Своїм професійним досвідом вони вже багато років підтримують організацію, а разом з тим допомагають вирішувати ряд українських питань у Польщі. Можливості такої праці розширюються з присутністю в парламенті, що показує активність Мирона Сича. Депутатом він уперше став 2007 р. і був переобраний у чергових виборах 2011 р. Знаковим для цих двох скликань була причетність депутата до здійсненого 2011 р. повернення українській громаді Народного дому в Перемишлі. Від цього часу установа постійно модернізується, зокрема за кошти з державного бюджету. Лобіювання в цій справі на політичному рівні становить постійний виклик. Депутат, підтримуючи постулати неурядових структур, довів до проведення 2012 р. аболіції для міґрантів з неуреґульованим статусом, якою скористались і громадяни України. У багатьох випадках аболіційний закон дозволив людям через багато років урешті побачити свої сім’ї, а також отримати правовий захист у Польщі. М. Сич 2013 р., у 70 роковини Волинської трагедії, активно включився в заходи щодо подолання важкого історичного минулого поляків та українців. Одним з результатів цієї праці був візит глави УГКЦ блаженнійшого Святослава Шевчука до Польщі, його зустрічі з найвищими представниками влади та підписання духовними ієрархами декларації про польсько-українське примирення. Депутат сприяв і включенню в цей процес Української православної церкви Київського патріархату. М. Сич і теперішній міністр закордонних справ Польщі Ґжеґож Схетина одними з перших на Майдані в Києві запевнювали про польську державну підтримку перетворень в Україні. Депутат неодноразово був спостерігачем на виборах в Україні. Одна з останніх його ініціатив – це створення у польському парламенті української групи.
М. Сич намагався також довести до засудження Сеймом РП депортації українців у рамках Акції «Вісла», але польські політики ще не готові до такого жесту. Як видно, присутність серед депутатів представника нашої громади просто необхідна. Приклад Акції «Вісла» показує, що не все може завершитися успіхом, але, з другого боку, ініціатива М. Сича взагалі дозволила винести проблему в публічно-політичний простір. Депутат активно включається й у вирішування проблем Вармінсько-Мазурського реґіону, самоврядування, шкіл, допомагає іншим громадам нацменшин тощо. Активність М. Сича дуже помітна і поза парламентом. Він ініціює і надає почесний патронат важливим культурно-освітнім заходам, наприклад Фестивалеві «Еколомия» чи освітнім конференціям. На основі активності М. Сича чітко визначаються універсальні проблемні рамки, де необхідний наш голос. І так, це справи української громади як нацменшини, проблеми щораз численнішої в Польщі групи українських міґрантів, підтримка української держави та дружніх польсько-українських відносин з урахуванням історичного примирення. Останній виклик особливо важливий, бо маніпуляції навколо цієї досі незагоєної рани можуть затруювати всі інші ініціативи у взаємних відносинах. Як відомо, нез’ясовані суперечливості між українцями та поляками – це паливо російської пропаґанди та радикальних сил у двох державах. Розтрощені або осквернені українські пам’ятники в Польщі – видимий цього доказ.
Наступні, рекомендовані ОУП, кандидати не мають парламентських надбань, але українського виборця повинні переконати до себе працею для громади. М. Сирник, директор Психологічно-педагогічної поліклініки у Валчі, є спеціалістом ОУП у справах української освіти. Він активний в Українському вчительському товаристві та є головним редактором освітянського часопису «Рідна мова». Ініціював учительські конференції і співробітництво між освітянами Польщі та України. Проводить також польсько-українські культурні проекти у Західнопоморському воєвідстві. Був у колі українських лідерів, яких наприкінці липня президент Броніслав Коморовський відзначив державними нагородами за заслуги для польсько-української співпраці та успіхи в громадській і професійній діяльності. М. Сирник отримав Срібний хрест заслуги. Його аналіз з 2006 р. став допоміжним матеріалом у підготовці державної «Стратегії розвитку української освіти в Польщі», яку прийнято 2011 р. Теперішній кандидат у парламентських виборах входив до групи, яка працювала над цим документом. Торік вів освітню дискусію на VII З’їзді ОУП, зокрема заявляв, що багато проблем української освіти (фінансування, підручники, правові вреґулювання) не вирішуються через опір адміністративно-чиновницької махини. Тоді також декларував постійні клопотання щодо «поборення бюрократичного небажання до змін» на рівні освітніх чиновників. М. Сирник переконаний так само, що особливої уваги потребують пункти навчання української мови. Він і депутат М. Сич – від років активні в найвищих статутних органах ОУП. Вони були членами Головної управи та Головної ради ОУП.
У свою чергу юрист П. Федусьо, будучи членом Товариського суду ОУП, своїми професійними знаннями допомагає організації у складних правових питаннях. Він був автором багатьох юридичних документів, експертиз, судових звернень тощо. Активний у Поморському відділі ОУП, де допомагає вирішити питання пункту навчання української мови та співпрацює з Головною управою об’єднання у справі нищення пам’ятників, мови ненависті й інших антиукраїнських проявів. Допомагав юридичною консультацією і приватним особам. Був автором юридичної документації у справі Акції «Вісла», спрямованої до Європейського трибуналу прав людини у Страсбурзі.
Юридично підготовляв судову боротьбу з перемиським самоврядуванням та президентом міста щодо їх відповідальності за доведення будинку Народного дому до аварійного стану. Юрист у ролі експерта брав участь 2012 р. у сеймовій дискусії над характером Акції «Вісла» та її впливом на сучасні польсько-українські відносини. Того ж року в рамках ІІ Конґресу українців у Польщі був учасником юридичної панелі «Правові аспекти депортації українського населення в рамках Акції „Вісла”». Знову ж таки 2012 р. став лауреатом конкурсу «Profesjonaliści Forbesa 2012 – Zawody Zaufania Publicznego» у категорії юрист Поморського воєвідства. На основі «pro publico bono» співпрацює з Гельсінським фондом прав людини, допомагаючи у прецедентних справах, свободи мас-медіа в Польщі тощо. П. Федусьо є автором виданої 1997 р. книжки «Українці у вільному місті Ґданськ (1920–1939). Діяльність українських організацій на території Вільного міста Ґданськ» та співавтором «Нарису українського карного права», виданого 2013 р. Свою адвокатську канцелярію веде у Ґдині.
Згадані кандидати мають усі якості, щоб представляти українську громаду на парламентському рівні. Їх успіх напевно залежить від суто виборчих чинників, зосібна загальної підтримки політичних сил, зі списків яких вони балотуються, а також виборчої кампанії. Важливу складову цього процесу традиційно становить і мобілізація українських виборців. Це максимально збільшує шанси українських кандидатів, а у випадку поразки показує силу громади, її розуміння та взагалі потребу зберігання українства у Польщі. Українська мова у школах, концерти, ватри, виставки, вишколи, зберігання місць пам’яті та архітектурних пам’яток тощо – все, чим сьогодні українці у Польщі можуть користуватись, не дається легко. Це правда, що права і потреби нацменшин захищають стосовні державні акти. Однак, дійсність показує, що на політичному рівні завжди варто мати когось, хто захищатиме обов’язок їх виконання та наглядатиме за їх відповідністю до дійсності. Якраз тут добрим прикладом є сам виборчий процес. Що з цього, що польське законодавство ґарантує певні виборчі пільги для нацменшин, якщо цим правом реально можуть скористатися лише місцеві німці.
Забуваючи біля виборчої скриньки про прямий зв’язок між українським культурним заходом і депутатом-українцем, активним у громаді, треба мати свідомість сприяння зникненню цієї останньої. Як у випадку громади, так і парламенту вирішальною завжди є вільна воля кожного з нас… ■

Мирон Сич, як і в минулому балотується зі списків «Громадянської платформи» (місце 4) в Ельблонзькому виборчому окрузі № 34. До його складу входять ельблонзький, новоміський, браневський, дзялдовський, ілавський, бартошицький, ліздбарцький та острудський повіти.

Марко Сирник балотується зі списику «Громадянської платформи» (місце 16) у Західнопоморському окрузі № 40 з центром в Кошаліні. На нього голоси можна віддавати у бялогардському, хощенському, дравському, колобжезькому, кошалінському, славенському, щецинецькому, свідвинському та валецькому повітах.

В окрузі № 26 з центром у Ґдині балотується Петро Федусьо зі списку виборчого комітету «Новочесна» Ришарда Петру (місце 5). На П. Федуся можна голосувати в битівському, хойницькому, картузькому, косцєрському, лемборському, пуцькому, слупському і вейгеровському повітах.

Поділитися:

Категорії : Події

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*