Вчителі школи ім. Т. ШевченкаГРОМАДА№12, 2015-03-22

З сумом повідомляємо, що 9 лютого 2015 р. в Білому Борі на 69-му році життя упокоївся бл. п. Богдан Фіцак.
IMG_Ficak fotoПротягом 34 років він працював у нашій школі вчителем української мови, музики і фізкультури, водночас керуючи гуртожитком. Крім того, був засновником і дириґентом шкільного вокально-інструментального ансамблю «Проліски» та мішаного хору «Верховина».
У найскладніший для школи час, коли під загрозою було саме її існування, коли дітей позбавлено гуртожитку от і треба було силами світової української громади будувати новий, Б. Фіцак цілеспрямовано діяв для добра своїх підопічних. Старався розвивати їхній музичний талант. Незважаючи на те, що кожен виступ на сцені піддавався гострій цензурі і був контрольований відповідними органами, він невтомно навчав гри на інструментах, проводив репетиції і готував до виступів на сцені чергові покоління учнів.

Богдан Фіцак – вчитель співу і гри на інструментах зі сво- їми учнями
Богдан Фіцак – вчитель співу і гри на інструментах зі своїми учнями

Тепер його праця увіковічена на сотнях фотографій і відеозаписів. На них ми бачимо зосереджені обличчя мандоліністів та хористів, які сьогодні живуть у різних закутках Польщі, в Україні й за океаном. У спогадах залишився перший виїзд ансамблю «Проліски» в Україну 1988 р. (Міжнародний фестиваль хорів у Львові), у Словаччину (Кошицький фестиваль), Бельгію, систематичні виступи на сопотських фестивалях і Шевченківських концертах. Це було можливе завдяки самовідданим старанням і зусиллям Б. Фіцака та його соратників при сприянні і підтримці його вірної дружини Галини. Був безмежно відданим патріотом України. Активно включався в діяльність місцевого гуртка ОУП.
Довгий час Б. Фіцак був членом хору «Журавлі» і ніс людям українську пісню, яка завжди була стержнем нашої національної самобутності. Радів своїй праці на пасіці, вона була панацеєю на всі недуги. Протягом останніх 9-ти років наполегливо боровся за своє життя, бо любив його і прагнув, щоб воно продовжувалося. На жаль, це не вдалося.
Тяжко і сумно нам, учителям, працівникам школи й гуртожитку, випускникам, громаді прощатися з Тобою, Богдане.
За роки Твоєї присутності серед нас Ти став до болю нашим, білобірським, хоч і виховався неподалік Пасленка на Вармії і Мазурах. В історії нашої громади і школи назавжди залишиться Твій труд, талант, детермінація і відданість усьому, що рідне, українське. Дякуємо Тобі за все, а найбільше за те, що ми разом зуміли зберегти цінності, які неспроможний знищити час і несприятливі обставини. ■

Поділитися:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*