Бескидський андеграунд у Африці

Павло ЛозаКУЛЬТУРА№25, 2015-06-21

Шкода, що в Польщі доброю фольк-музикою вважають, наприклад, іспанське фламенко, а чомусь білоруських, українських чи інших східних гуртів не хочуть пускати в ефірі, – говорить для тижневика Марія Юрчишин, вокалістка гурту «Толгаї». Колектив репрезентував Польщу на цьогорічному фестивалі європейської культури в Алжирі.

Польсько-український гурт «Толгаї» під час травневого концерту в Алжирі. Фото з приватного архіву гурту
Польсько-український гурт «Толгаї» під час травневого концерту в Алжирі. Фото з приватного архіву гурту

Гурт з Польщі для жителів Африки є чимось екзотичним?
Марія Юрчишин: Виступаючи в одній із програм в алжирському телебаченні, ми розповіли трішки про південно-східну Польщу. Але як я помітила, ми для них просто європейці. Під час програми журналістка сказала мені, що співаю, як вокалістка ірландського гурту «The Cranberries». А це, звичайно, така наша українська народна техніка співу. Самі учасники фестивалю радше не розбиралися, чи співаємо українською чи польською мовою. Вони добре веселилися. Проте присутній на концерті посол Польщі, який запросив нас на фестиваль, видно, розумів наші пісні. Після концерту підійшов до нас привітатися. виявилось, що добре розуміє і знає специфіку й культуру Бескидів, оскільки їздив до Ждині на «Лемківську ватру».

Фестиваль – це черговий успіх гурту за короткий час. Ваші пісні в останні місяці пускали не лише в Польському радіо, де ви займали високу позицію у плейлистах. Ви теж виступали в телебаченні у програмі «Світ крутиться». Були в десятці найкращих фольк-гуртів у Польщі в конкурсі «Віртуальні гуслі 2014» та у п’ятірці фольк-фонограми 2014 р.
Marija Jurczyszyn 2_5184x3456Нас помічають, але часто мені здається, що українська мова є перешкодою для того, щоб нас пускали в ефірі. Якщо й пустять у радіо наші твори, то скоріше інструментальні або з польськими текстами. А наш репертуар у більшості український – бойківські та лемківські пісні. Це мої рідні пісні. Однак то мої польські друзі з гурту при підготовці другої платівки «Cтерокарпати» самі вирішили, що хочуть грати лише українські твори, тому й пішли цим шляхом. Після появи платівки ми побачили, що важко пробитися в ефір гуртові, який не співає польською мовою. Шкода, що в Польщі доброю фольк-музикою вважають, наприклад, іспанське фламенко, а чомусь білоруських, українських чи інших східних гуртів не хочуть пускати в ефірі.

Вашим успіхом є також те, що пісні гурту використано в серіалі «Ватага» продукції телеканалу нво. Фільм став для вас рекламою?
Коли до режисера серіалу потрапила наша платівка, він відразу вирішив скористатися нею в серіалі. Наші пісні звучать у кожній серії. Коли ми написали свою пісню «Ватага», яка є на найновішій платівці «Череда», ми навіть не думали про серіал. Тепер це виглядає так, ніби платівка зроблена на бігу, щоб тільки з’явилася разом з появою серії «Ватага». Але правда така, що частина матеріалу була готова уже до появи серіалу. Мушу сказати, що після другої платівки, виданої 2007 р., на якій є самі українські твори, нас зовсім не помітили. Ми тоді, мовляв, завмерли. Тепер по «Череді», яка врешті отримала гарну оцінку, ми ствердили, що ансамбль варт того, щоб існувати далі.

Добрі рецензії мають вплив на концерти?
Зараз маємо кілька концертів у Польщі. Але з України та від організаторів українських заходів у Польщі нема жодного відгуку. Протягом нашого існування ми мали, може, шість запрошень на українські заходи, з чого п’ять здійснилися (чотири в Україні). Думаю, це тому, що нашу музику цікавіше послухати, ніж при ній розважатися. Помічаю, що на українські заходи в Польщі радше запрошують гурти, під музику яких люди зможуть потанцювати і порозважатися. Ну що ж, ми більш концертний гурт, тому, може, про нас забувають…

Ви, може, просто даєте про себе забути… Ваша перша платівка «А у неділю рано» 2002 р. отримала статус фольк-фонограми року. Пізніше була довга перерва.
Хіба з п’ять років. Правда така, що ми ніколи не думали про успіх. Це не була наша ціль. «Толгаї» постали для приємності. Хлопці виступали і виступають у різних польських колективах, з різними зірками: британським рок­гуртом «Deep Purple» і скрипалем Найджелом Кеннеді, польськими «Zakopower», Kayah, Касею Носовською, Юстиною Стечковською, Едитою Ґурняк. Наші музиканти завжди мусять пристосовуватися до вимог, накинутих згори. «Толгаї» – це проект, який був створений більше для себе, він дає змогу експериментувати в музиці, дає свободу. Друга справа, що випуск платівки – це конкретні гроші. Щоб видати платівку, треба або зібрати, або позичити гроші, а пізніше віддавати. Навіть після «Ватаги», коли нас запрошували до різних програм, пісні транслювали в радіо, ця популярність не перейшла в дію. Просто для нас «Толхає» – це наше хобі, а не продукт, який хочемо продавати і з якого хочемо жити. Знаю, що багато з українських гуртів брало участь у музичному талант-шоу «Мust be the music». Це добре, бо участь у такому шоу допомагає гуртам просуватися, бути більш популярними. Останнім часом я теж чула в радіо український «Козак-систем», який співав польською мовою. Зрозуміло, що хочуть вийти на польську публіку. Чи ми так зробимо при наступній платівці? Не знаю. Досі я написала вже кілька пісень, але може почну цим більше займатися… ■

Поділитися:

Категорії : Культура

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

*
*